ПРОФОРІЄНТАЦІЙНА РОБОТА…

ЦІЛІ, ЗАВДАННЯ, СКЛАД І ОСНОВНІ ФОРМИ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

     Цілі профорієнтації:

 надання  профорієнтаційної  підтримки  учням  у  процесі  вибору профілю навчання та сфери майбутньої професійної діяльності;

вироблення в школярів свідомого ставлення до праці,

 професійне самовизначення  в  умовах  свободи  вибору  сфери  діяльності

  відповідно  до  своїх  можливостей,  здібностей  і  з  урахуванням  вимог ринку праці.

      Завдання профорієнтації:

  одержання несуперечливих відомостей щодо переваг, схильностей і можливостей учнів для розподілу їх за профілями навчання;

  забезпечення       широкого      діапазону     варіативності      профільного навчання за рахунок комплексних і нетрадиційних форм і методів, що застосовують на уроках та у виховній роботі елективних курсів;

   додаткова підтримка деяких груп школярів, щодо яких легко спрогнозувати труднощі у працевлаштуванні;

  вироблення  гнучкої  системи  кооперації  старшої  школи  з  установами додаткової та професійної освіти, а також з підприємствами міста, регіону.

      Складові діяльності із профорієнтації:

 розробка класних годин, рольових ігор;

 тренінгові заняття з учнями;

  елективні курси.

      Основні форми профорієнтаційної діяльності:

  дискусії;

тренінги;

 круглі столи;

 робота з батьками;

 робота   з   випускниками   школи,   студентами   вищих   навчальних закладів;

виставки-перегляди;

 екскурсії.

 Організація роботи припускає використання групових і індивідуальних форм роботи.

     Аспекти системи профорієнтації:

  соціальний;

економічний;

 психолого-педагогічний;

медико-фізіологічний.

            Соціальний аспект полягає у формуванні ціннісних орієнтацій молоді в професійному самовизначенні, де робиться акцент на вивченні вимог до кваліфікації працівника тієї або іншої сфери.

            Економічний аспект — це процес керування вибором професії молоді відповідно  до  потреб  суспільства  та  можливостей  особистості  (вивчення ринку праці).

            Психологічний аспект полягає у вивченні структури особистості, формуванні  професійної  спрямованості  (здатності  до  усвідомленого  вибору); педагогічний - пов’язаний  із  формуванням  суспільно  значущих  мотивів вибору професії та професійних інтересів.

            Медико-фізіологічний   аспект   передбачає   такі   основні   завдання,   як розробка  критеріїв  професійного  відбору  відповідно  до  стану  здоров’я, а також вимог, які висуває професія до особистості кандидата.

            Враховуючи психологічні та вікові особливості школярів, можна виділити такі етапи профорієнтаційної роботи в школі:

            1–4 класи: формування в молодших школярів ціннісного ставлення до праці, розуміння її ролі в житті людини й суспільства; розвиток інтересу до навчально-пізнавальної  діяльності,  заснованої  на  посильній  практичній включеності в різні її види, у тому числі соціальну, трудову, ігрову, дослідницьку;

            5–7 класи: розвиток у школярів особистісного змісту в набутті пізнавального  досвіду  й  інтересу  до  професійної  діяльності;  формування  уявлення про власні інтереси й можливості (формування образу «Я»); набуття первісного досвіду в різних сферах соціально-професійної практики: техніці, мистецтві, медицині, сільському господарстві, економіці й культурі. Цьому  сприяє  виконання  учнями  професійних  спроб,  які  дозволяють  їм співвіднести  свої  індивідуальні  можливості  з  вимогами,  що  висуває  професійна діяльність до людини;

            8–9 класи: уточнення освітнього запиту під час факультативних занять та інших курсів на вибір; групове й індивідуальне консультування з метою виявлення та формування адекватного ухвалення рішення про вибір профілю  навчання;  формування  освітнього  запиту,  що  відповідає  інтересам і здібностям, ціннісним орієнтирам;

            Розв’язання завдань профорієнтації здійснюється в різних видах діяльності  учнів  (пізнавальній,  суспільно  корисній,  комунікативній,  ігровій, продуктивній праці). Із цією метою щорічно складаються шкільні й міські плани роботи із профорієнтації. Цей напрям простежується в плані кожного класного керівника (розділ «Профорієнтація»). 

            Відповідальними  за  профорієнтаційну  роботу  в  школах  є  соціальний педагог і класні керівники. Допомагають класним керівникам в організації цього блоку роботи також, педагог-організатор, вчителі-предметники.

            Однією зі складових системи профорієнтації є діагностика професійної спрямованості учнів 7–9 класів, яку проводять психологи, а за їхньої відсутності — класний керівник. 

            На підставі цих відомостей подальшу роботу з батьками й учнями проводять класні керівники.

 Класний    керівник,  спираючись    на  концепцію,   навчальну   програму й план виховної роботи школи:

    складає для конкретного класу (групи) план педагогічної підтримки самовизначення учнів, який містить різноманітні форми, методи, засоби,  що  активізують  пізнавальну,  творчу  активність  школярів;

організовує індивідуальні й групові профорієнтаційні бесіди, диспути, конференції;

здійснює  психолого-педагогічні  спостереження  за  схильностями учнів (дані спостережень, анкет, тестів фіксуються в індивідуальній картці учня);

   допомагає  школярам  проектувати  індивідуальну  освітню  траєкторію, моделювати варіанти профільного навчання та професійного становлення,   здійснювати   аналіз   власних   досягнень,   складати власне портфоліо;

 організовує  відвідування  учнями  днів  відчинених  дверей  у  вищих навчальних закладах і середніх професійних навчальних закладах;

 організовує  тематичні  й  комплексні  екскурсії  учнів  на  підприємства;

 надає  допомогу  шкільному  психологу  в  проведенні  анкетування учнів та їхніх батьків з проблеми самовизначення;

   проводить  батьківські  збори  з  проблеми  формування  готовності учнів до профільного й професійного самовизначення;

 організовує  зустрічі  учнів  з  випускниками  школи,  які  навчаються у вищих і середніх професійних навчальних закладах.

      Учителі-предметники:

 сприяють  розвитку  пізнавального  інтересу,  творчої  спрямованості  особистості  школярів,  використовуючи  різноманітні  методи й засоби: проектну діяльність, ділові ігри, семінари, круглі столи, конференції, предметні тижні, олімпіади, факультативи, конкурси стінних газет, домашні твори тощо;

   забезпечують  профорієнтаційну  спрямованість  уроків,  формують в учнів загально-трудові, професійно важливі навички;

  сприяють формуванню в школярів адекватної самооцінки;

  проводять  спостереження  з  виявлення  схильностей  і  здібностей учнів;

 адаптують навчальні програми залежно від профілю класу, особливостей учнів.

    Соціальний педагог:

     вивчає професійні інтереси та схильності учнів;

   здійснює  моніторинг  готовності  школярів  до  профільного  й  професійного   самовизначення   шляхом   анкетування   учнів   та   їхніх батьків;

   проводить тренінгові заняття із профорієнтації учнів;

   проводить  бесіди,  здійснює  психологічну  освіту  батьків  і  педагогів;

   здійснює психологічні консультації з урахуванням вікових особливостей учнів;

   сприяє формуванню в школярів адекватної самооцінки;

   залучає  батьків  учнів  до  виступів  перед  учнями  про  професію,  до роботи з керівництва гуртками;

   надає  допомогу  класному  керівнику  в  аналізі  й  оцінці  інтересів і схильностей учнів;

   створює базу даних із профдіагностики.

НАПРЯМИ ТА ФОРМИ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

 Одним із напрямів профорієнтаційної роботи є профілізація третього ступеня загальноосвітньої школи, реалізація якої, у свою чергу, викликала необхідність уведення додаткових новацій у шкільну практику.

          До додаткових інноваційних змін належать:

ü уведення курсів на вибір у рамках допрофільної підготовки;

ü організація  інформаційної  роботи  й  профільної  орієнтації  старшокласників з підготовки до вибору профілю навчання;

ü зміна порядку й процедури проведення атестації учнів, що закінчують другий ступінь основної школи;

ü побудова  рейтингової  оцінки  учня,  який  вступає  до  профільної школи,  що  включає  обов’язкові  іспити,  екзамени  з  вибору  (який відповідає обраному профілю). Усе це є портфелем індивідуальних досягнень — «портфоліо».

Професійне самовизначення підлітків відбувається, як правило, у кілька етапів. Перший етап — дитяча гра, під час якої дитина перебирає на себе різні професійні ролі й «програє» окремі елементи поведінки, пов’язаної з ними. Другий — підліткова фантазія, коли підліток бачить себе в мріях представників тієї або іншої професії. Третій етап, що охоплює весь підлітковий період,— попередній вибір професії.

            Професійна  самосвідомість  —  це  система  уявлень  особистості  щодо майбутнього  освітнього  шляху.  І  мета  роботи  психолога  полягає  у  створенні умов для усвідомлення учнями суб’єктивного досвіду й здійснення оптимального вибору подальшого освітнього шляху.

     Інформаційно-просвітницький напрям

             Реалізуючи цей напрям, учні одержують інформацію про різні сторони тієї або іншої професії.

            Мета  цього  напряму  —  створити  в  учнів  максимально  чіткий  і  конкретний  образ  основних  типів  професій.  Це  допоможе  в  майбутньому зробити усвідомлений і осмислений вибір. Цілеспрямоване інформування про реальний зміст професій, про час професійного становлення (різний для кожної професії) дозволить учням ухвалити усвідомлене рішення, що сприятиме розвитку їхньої особистості.

    Діагностичний напрям

 Мається на увазі діагностичне сприяння, що містить:

    самопізнання, дослідження школярем своїх якостей;

    оцінка  учнем  своїх  можливостей,  визначення  ступеня  виразності тих  або  інших  професійно  важливих  якостей,  що  зумовлюють подальший освітній шлях.

 Консультаційний напрям

             Це  сприяння  ґрунтується  на  врахуванні  мотивів  людини,  її  інтересів, схильностей, особистісних проблем або особливостей світогляду. Під час проведення консультації можуть бути наведені додаткові відомості про ту або іншу професію, навчальний заклад, в якому готують до неї.

Навчальний (або формуючий) напрям

             Навчальний напрям передбачає набуття вміння аналізувати:

    світ професій;

  свої можливості й обмеження в ситуації подальшого професійного самовизначення.

    На  спеціально  організованих  заняттях  учні  навчаються  компетенції в  сфері  професійного  самовизначення  як  загальної  соціальної  компетенції.

     Критерії ефективності профорієнтаційної роботи

             Основними критеріями і показниками ефективності профорієнтаційної роботи є насамперед:

   достатня інформація про професію й шляхи її здобуття. Без чіткого уявлення про зміст і умови праці в обраній професії школяр не зможе  зробити  обґрунтованого  вибору.  Показником  достатності інформації в цьому разі є чітке уявлення учня про вимоги професії до людини, конкретне місце її здобуття, потреб суспільства в цих фахівцях;

    потреба в обґрунтованому виборі професії. Показники сформованості потреби в обґрунтованому професійному виборі професії - це   активність,   яку   самостійно   проявляє   школяр,   з   одержання необхідної  інформації  про  ту  або  іншу  професію,  бажання  (не обов’язково   реалізоване,   але   виявлене)   випробувати   свої   сили у конкретних сферах діяльності, самостійне складання свого професійного плану;

    упевненість школяра в соціальній значущості праці, тобто сформоване  ставлення  до  неї  як  до  життєвої  цінності.  За  даними  досліджень життєвих цінностей учнів 8–11 класів ставлення до праці як до життєвої цінності залежить від потреби в обґрунтованому виборі 

        професії;

    ступінь самопізнання школяра. Від того, наскільки глибоко він зможе вивчити свої професійно важливі якості, значною мірою залежатиме  обґрунтованість  його  вибору.  При  цьому  слід  враховувати, що  тільки  кваліфікований  фахівець  може  надати  школяру  досить повну   й   адекватну   інформацію   про   його   професійно   важливі якості.

    наявність в учня професійно обґрунтованого плану.

             Усе назване сприятиме розвитку професійної самосвідомості школярів на різних етапах їхнього особистісного розвитку.

План роботи з профорієнтації на 2022-2023 навчальний рік

Мета профорієнтаційної роботи:

1. Створення умов для формування усвідомленого вибору професії у відповідності зі своїми здібностями, психофізіологічними даними і потребами суспільства.

 2.Формування в учнів знань про організацію виробництва, сучасне      обладнання, про основні професії, про їх вимоги до особистості, про шляхи професійної підготовки.

 3.  Формування в учнів позитивної мотивації до трудової діяльності.

 Основні напрямки роботи:

1.    Організаційно-методична робота. Інформаційно-аналітична діяльність.

2.    Учбово-методична робота з педкадрами.

3.    Робота з учнями школи.

4.    Спільна робота школи, районної служби зайнятості населення.

5.    Організація роботи з батьками учнів.

Виховання в сучасній школі здійснюється в контексті національної і загальнолюдської культури, охоплює весь навчально-виховний процес, ґрунтується на свободі вибору мети життєдіяльності та поєднує інтереси особистості, суспільства, держави і нації.

Згідно з Програмою національного виховання учнів  одним із напрямків роботи є  ціннісне ставлення до праці. У формуванні особистості учня трудове виховання посідає важливе місце. Воно забезпечує підготовку молодого покоління до активної участі у сфері виробництва матеріальних і духовних благ суспільства; формує свідомість, спрямовану на визнання високої соціальної значущості плідної праці людини, потреби в усвідомленому виборі професії, повагу до людей праці, які створюють духовні та матеріальні блага та цінності, навички ведення домашнього господарства, знання про групи професій, вміння професійного самовизначення, розуміння економічних законів і проблем суспільства і засобів їх розв'язання.

Перед кожним випускником школи постає проблема: "Ким бути?". І важливо вирішити її правильно, із урахуванням і своїх інтересів і схильностей, і інтересів держави, тобто потреб ринку праці у тих або інших фахівцях, оскільки якщо не зважати на цей критерій, то дуже легко можна виявитися "дипломованим" безробітним. Як свідчить статистика, сьогодні серед безробітних - кожна друга молода людина у віці до 30 років, кожний п'ятий - випускник школи.

Допомогти вирішити ці питання беруться консультанти, освітні програми, електронні ресурси, які пропонують послуги по профорієнтації. Вони пропонують школярам ряд тестових питань, на основі яких можна сформувати рекомендації з вибору професійного майбутнього. Але це не завжди дієво. Карти профорієнтації основані на припущені, що у людини повинна бути професія, проте одна. Але в умовах відсутності державної системи працевлаштування за спеціальністю, слід враховувати можливість зміни професії протягом життя. Треба пропонувати професійні карти, в яких вказані можливі переходи від професії до професії з вимогами до необхідних досягнень на попередньому етапі і затрат на перехід. Тобто, треба виокремити групи професій з певними наборами компетенцій і необхідними компетентностями.

Необхідно пропонувати пробу перед вибором, щоби відчути специфіку різних видів діяльності. Для цього включити блок практичної профорієнтації в освітні програми або сформувати пробні майданчики.

Зараз вибір робиться із списку професій за принципом «що я вмію робити, що мені подобається», а треба, щоб діти обирали зі списку образів життя, яки приваблюють, а потім обирали вид діяльності, який забезпечить бажаний спосіб життя наряду із соціально-економічною значущістю. Конкретно, оформити образи життя, пов’язані з різними професіями.

На цьому шляху виникає поняття драбини життєвих пріоритетів, привабливі образи майбутнього та власний кодекс життєвих принципів. Коли ми кажемо про вибір професії, то це вважається головним етапом для власного майбутнього, а потім проблем не буде. Тому, будемо обговорювати поточні життєві пріоритети, будувати різноманітні образи майбутнього, та приводити їх у відповідність із життєвими пріоритетами, а потім оформлювати життєві принципи, які забезпечать досягнення потрібних образів.

Тому необхідно починати цю роботу не в 9 класах, а значно раніше.

Тут потрібна цілеспрямована системна робота ще на етапі допрофільної підготовки, тобто у базовій школі, яка і повинна допомогти учневі розібратися в собі, виявити свої професійні вподобання, сформувати інтерес до потрібної суспільству професії, допомогти визначитися зі шляхами отримання професійної освіти.

Провідна роль у цій роботі належить класному керівникові. Він упродовж тривалого часу спостерігає за учнями свого класу, вивчає їх індивідуальні особливості, інтереси, здібності й нахили, контактує з батьками, знає виховний потенціал кожної сім'ї. Це дає йому змогу організувати профорієнтаційну роботу на належному рівні. Отже, профорієнтаційна робота, профорієнтаційні заходи спрямовані на розвиток здібностей і талантів учнів, дають змогу спостерігати за розвитком у школярів професійних інтересів.

Профорієнтаційну роботу в школі повинні проводити учителі всіх навчальних предметів, фахівці різних галузей виробництва, батьки.
Основне завдання профорієнтаційної роботи є професійна просвіта та визначення здібностей і професійних намірів учнів.

Профорієнтаційна робота в школі дає можливість учням:

§  подбати про майбутню професію;

§  відчути "душу" підприємства, робочого місця;

§  отримати уявлення, чим слід керуватись, обираючи професію;

§  переконатися, що учасникам виробництва треба володіти певними якостями особистості: пунктуальністю, старанністю, відповідальністю та ін..

У процесі підготовки учнів до вибору професії можна умовно виділити два етапи. Перший етап роботи — з молодшими школярами — пропедевтичний. Основне завдання його полягає у вихованні в дітей загальної трудової спрямованості, любові і сумлінного відношення до праці, готовності виконувати будь-яку роботу, необхідну суспільству, уміння підкоряти свої особисті інтереси інтересам колективу. На цьому етапі в плануванні профорієнтаційної роботи повинні бути передбачені такі заходи, що розкривали б перед школярами значення праці в житті людини і для суспільства, важливість праці представників різних професій для  господарства.

На другому етапі підготовки учнів до вибору професії (у середніх класах)продовжується робота з формування в школярів позитивного відношення до усіх видів трудової діяльності. Основним змістом профінформаційної роботи на цьому етапі є ознайомлення учнів з можливо більш широким колом ведучих професій з різних галузей господарства. При цьому до 7 класу школярі повинні одержати уявлення про систему господарства країни в цілому. Увага вчителя спрямована на вивчення динаміки інтересів у підлітків, на їхню зміну і розвиток. Планування профорієнтаційної роботи на цьому етапі шкільного утворення повинне служити розширенню і поглибленню пізнавальних інтересів учнів. Заплановані заходи (екскурсії, зустрічі з фахівцями, батьками й ін.) уже більш глибоко, чим на першому пропедевтичному етапі, знайомлять учнів зі світом професій. При ознайомленні з якою-небудь галуззю господарства перед учнями розкриваються характерні риси основних масових професій цієї галузі.

У плануванні профорієнтаційних заходів у середніх класах особливе місце варто відвести вивченню школярами структури найближчих до школи підприємств і ведучих професій цих підприємств, у кадрах для яких є постійна потреба (підприємства міського району, села, найближчих до села районів області і т.д.). Тут можуть бути заплановані (особливо в 6-7 класах) бесіди й екскурсії на теми: «Спеціальності,  яких найбільше потребує наше місто (район, область)», «Найважливіші галузі промисловості нашого міста (області) і працюючі в них фахівці» (екскурсія на підприємства, у майстерні ПТУ району, міста).

Крім бесід, екскурсій, зустрічей з фахівцями для розширення кола інтересів учнів цього віку можуть плануватися: демонстрація фільмів про професії, обговорення шкільних радіопередач про професії, обговорення телепередач із профорієнтаційної тематикою, організації вікторини «Хто знає найбільшу кількість професій (визначеної галузі  промисловості)».