Концепція нової української школи

 Розпорядження  Кабінету Міністрів України від 13.12.2017  № 903-р "Про затвердження плану заходів на 2017-2029 роки із запровадження Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти "Нова українська школа"

Наказ Департаменту освіти і науки ОДА від 17.01.2018р. № 10/ОД "Про деякі організаційні питання щодо підготовки педагогічних працівників для роботи в умовах Нової української школи"

Наказ МОН від 15.01.2018 № 34 “Про деякі організаційні питання щодо підготовки педагогічних працівників для роботи в умовах Нової української школи”

Наказ МОН від 15.01.2018 № 36 “Про затвердження Типової освітньої програми організації і проведення підвищення кваліфікації педагогічних працівників закладами післядипломної педагогічної освіти”

Напрям 1. Оновлення змісту

Нова українська школа буде не лише давати знання, а й вчитиме застосовувати їх на практиці та формувати ставлення і цінності. Це означає переорієнтування з традиційного предметного навчання на компетентнісний підхід. Цю зміну освітньої парадигми буде відображено у новому Стандарті загальної середньої освіти, вимогам якого мають відповідати освітні програми. На основі нового Стандарту будуть укладені типові навчальні плани і освітні програми. Такі рамкові документи допоможуть вчителям у розробленні їхніх власних робочих програм. Велике значення у новому Стандарті буде приділено досягненню високих виховних результатів.

Завдання 1.1. Запровадити новий стандарт загальної середньої освіти

Стандарт освіти – це встановлені державою вимоги до обов’язкових результатів навчання учнів на рівні початкової, базової та профільної школи. Новий стандарт ґрунтуватиметься на компетентнісному підході й міститиме інструменти для впровадження цього підходу до навчальних програм, а згодом і до навчально-методичної літератури та інших освітніх ресурсів. До розроблення нового Державного стандарту загальної середньої освіти долучатимуться усі зацікавлені групи.

Завдання 1.2. Розробити типові навчальні плани та освітні програми в межах нового стандарту

На основі нового Державного стандарту буде розроблено нові типові навчальні плани та освітні програми. Нові типові навчальні плани визначатимуть перелік предметів та кількість навчальних годин на тиждень. Типова освітня програма даватиме уявлення про шлях, що його має здолати учень чи учениця разом зі вчителем, щоб досягти показників, передбачених Державним стандартом. Нові навчальні плани та освітні програми будуть уможливлювати інклюзивну освіту для дітей з особливими потребами.

Завдання 1.3. Оновити навчальні плани та освітні програми в межах чинного стандарту

Перші діти, які навчатимуться у першому класі Нової української школи, підуть до школи 1 вересня 2018 року. Разом із тим, для учнів, які навчаються зараз, також будуть змінені навчальні плани і освітні програми, впроваджуватиметься компетентнісний підхід.

Завдання 1.4. Підготувати нові підручники та інші навчальні матеріали

Одночасно із початком підготовки нових навчальних матеріалів для реалізації стандарту Нової української школи у 1-му та наступних класах, будуть розроблені і надруковані нові підручники для 10-11 класів у рамках чинного стандарту. Незважаючи на те, що вони друкуватимуться в рамках старого стандарту, через ці “старі-нові” підручники можна буде запровадити елементи компетентнісного підходу та профільного навчання.

Щодо підручників для інших класів, то вони будуть підготовлені та надруковані за таким графіком:

Напрям 2. Розвиток людських ресурсів

Масштаб реформи “Нова українська школа” висуває нові вимоги до педагогічних працівників. Освітяни стануть ключовими провідниками змін на своїх робочих містах у школах. Відповідно, потребує змін вся система підготовки і підвищення кваліфікації вчителів та керівників шкіл. Одночасно з цими змінами необхідно невідкладно готувати вчителів початкових класів до роботи в Новій українській школі, починаючи з 1 вересня 2018 року.

Завдання 2.1. Підготувати до змін вчителів початкової школи

Новий Державний стандарт початкової освіти буде вводитися поетапно, починаючи з вересня 2018 року. У кожній області будуть відібрані пілотні школи. Починаючи з вересня 2017 року, в таких пілотних школах буде апробуватися новий Державний стандарт. До початку апробації будуть підготовлені вчителі початкової школи.

Завдання 2.2. Розробити концептуальні засади нової системи підготовки та професійного розвитку

Задля того, щоб підготувати педагогів до діяльності в умовах Нової української школи, буде переглянуто систему підготовки та підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Вчителі будуть підготовлені до викладання у відповідності до нового Державного стандарту, до застосовування нових методик, до діалогічної роботи з учнями, батьками, громадою. Керівники шкіл будуть готові до ефективного управління закладом в умовах автономії. Це потребуватиме навичок стратегічного управління, управління персоналом, управління організаційними змінами тощо.

Завдання 2.3. Розробити професійні стандарти вчителя і директора

У Новій українській школі інноваційність освітян буде заохочуватися і винагороджуватися. Для цього буде розроблено чітку систему критеріїв. Професійний стандарт визначатиме вимоги до кваліфікації, за якими буде вимірюватися ефективність професійної діяльності.

Завдання 2.4. Створити систему добровільної сертифікації вчителів

Добровільна сертифікація у Новій українській школі стане спонукою до професійного зростання і, як результат, до кращих умов оплати праці вчителів.

Завдання 2.5. Урізноманітнити форми професійного розвитку вчителя і директора

Матеріальні та моральні стимули до професійного зростання приведуть до зростання попиту на участь у програмах і курсах підвищення кваліфікації. Щоби задовольнити цей попит і забезпечити їхню високу якість, пропозицію буде розширено за рахунок розвитку інституцій професійного розвитку, зокрема поза традиційною системою інститутів післядипломної педагогічної освіти.

Напрям 3. Зміна структури

Важливим принципом Нової української школи є орієнтація на потреби дитини. Це передбачає адаптацію змісту освіти до психофізичних особливостей дітей відповідно до їх віку. Для цього виділяються три окремі рівні повної загальної середньої освіти: початкова, базова і профільна освіта.

У багатьох сільських громадах є школи з малою наповненістю, де складно забезпечити високу якість освітніх послуг. У рамках Нової української школи на селі буде створено мережу добре обладнаних опорних шкіл, укомплектованих висококваліфікованими педагогами. Це дасть змогу дітям з сільської місцевості отримувати у базовій школі освіту на тому ж рівні, що й у міських школах.

Також на селі буде створено умови, щоб початкову школу діти могли відвідувати за місцем проживання.

Загальна тривалість загальної середньої освіти становитиме 12 років. Зокрема, буде виділено трирічну профільну школу: 10-12 класи. Відповідно до здібностей і нахилів дитина зможе обрати або академічний, або професійний профільний напрямок. Школа допомагатиме дітям зорієнтуватися щодо майбутньої професії.

Завдання 3.1. Сформувати мережу профільних шкіл

У Новій українській школі відбудеться перехід від багатопредметності на профільне навчання у старшій школі. Це мотивуватиме учнів до навчання; кожен учень(иця) зможе обирати власну освітню траєкторію у залежності від навичок та здібностей. Загальна середня освіта поєднуватиметься зі здобуттям професії, не виключаючи перспективи навчання в університеті. Функції профільної професійної школи виконуватиме модернізована мережа коледжів та закладів професійної освіти. Також буде створено мережу академічних ліцеїв для підготовки до навчання в університетах.

Після 2020 року плануються такі дії:

Завдання 3.2. Сформувати мережу опорних шкіл

Результати зовнішнього незалежного оцінювання випускників свідчать про наявність розриву між якістю освіти в містах та у сільській місцевості. Мережа опорних шкіл із кваліфікованими педагогами, якісним обладнанням і дидактичними матеріалами, швидкісним інтернетом покликана створити передумови для здобуття якісної освіти також і учнями із сільської місцевості. Разом з тим, необхідно забезпечити інвестиції в модернізацію матеріально-технічної бази шкіл, гарантувати доступ дітям з особливими освітніми потребами. Також буде забезпечено фізичну доступність таких шкіл.

Завдання 3.3. Забезпечити кожній сільській дитині можливість здобувати початкову освіту за місцем проживання

У зв’язку з демографічною ситуацією на селі діє багато шкіл із малою наповнюваністю. Якість навчання в таких школах нижча за середній рівень. Якісну базову освіту можна буде здобувати в опорних школах. Щодо дітей молодшого шкільного віку, то вони матимуть можливість здобувати початкову освіту за місцем проживання. Для цього треба дати більше можливостей здобувати початкову освіту в сільській місцевості, зокрема через такі форми: школа одного вчителя, сімейна школа, дистанційна освіта та інші.

Завдання 3.4. Забезпечити різноманітність форм здобуття освіти

Нова українська школа створює раніше небачені в Україні можливості для батьків обирати форму і місце здобуття освіти для дітей. Буде створено умови для розвитку дистанційної, мережевої, змішаної форми здобуття освіти, екстернатну і сімейну (домашню) форми індивідуальної освіти, педагогічний патронат з належним визнанням результатів такого навчання.

Напрям 4. Нова система управління

Упровадження Нової української школи доповнює і посилює децентралізацію державного управління. Школі надається широка академічна, організаційна і кадрова автономія. Засновники (об’єднані територіальні громади) матимуть право обирати керівників за результатами конкурсу, з урахуванням професійних якостей, досвіду і стратегічного бачення претендентів. Учителі і заклади освіти самі формуватимуть освітні програми, спираючись на навчальні плани і типові освітні програми.

Завдання 4.1. Розвинути управлінський потенціал об’єднаних територіальних громад у сфері освіти

Ефективне управління освітою в умовах децентралізації є серйозним викликом для об’єднаних територіальних громад. Буде створено необхідну інституційну спроможність об’єднаних територіальних громад з управління у сфері освіти. Для цього буде забезпечено відповідну ресурсну базу, а також організоване навчання і обмін досвідом.

Завдання 4.2. Утвердити реальну автономію закладів освіти

Розширення автономії шкіл та посилення їх відповідальності створять передумови для  підвищення якості освіти. Це досягається через розвиток інституційної спроможності кожного закладу освіти до стратегічного управління, управління якістю та персоналом. Перехід до моделі громадсько-державного управління освітою дозволить наблизити освітній процес до потреб громад.

Завдання 4.3. Зменшити бюрократичне навантаження на школу

Нова українська школа звільнить вчителя і керівника закладу від паперової роботи, яка не пов’язана з виконанням безпосередніх освітніх функцій. Для формування статистики  будуть застосовуватися сучасні електронні засоби.

Напрям 5. Система забезпечення якості середньої освіти

В умовах децентралізації та автономії держава допоможе школам розбудувати відповідну інституційну спроможність, а також контролюватиме відповідність результатів навчання державному Стандарту. Для забезпечення такого контролю буде створено спеціальний орган виконавчої влади і його філії на місцях. Держава зможе приймати більш ефективні рішення в освітній сфері завдяки регулярному проведенню моніторингових досліджень, системі збору і аналізу статистичної інформації.

Завдання 5.1. Створити систему державних органів забезпечення якості освіти

У рамках Нової української школи відбуватиметься перехід від домінування контрольної функції держави до функції сприяння підвищенню якості освіти. Для цього буде створено відповідний центральний орган виконавчої влади із регіональними філіями.

Завдання 5.2. Створити систему моніторингу якості середньої освіти

Ефективне прийняття управлінських рішень щодо розвитку системи освіти потребує достовірних даних. Для цього створюється національна система моніторингу якості середньої освіти. Першим кроком до її створення стане система моніторингу початкової освіти.

Після 2020 року плануються такі заходи:

Завдання 5.3. Долучитися до міжнародних моніторингових досліджень

Порівняльні міжнародні вимірювання якості середньої освіти дають уявлення про якість людського капіталу на тлі інших країн. Україна долучиться до міжнародних досліджень, щоб отримати достовірну інформацію щодо стану і тенденцій розвитку національної освітньої системи у порівнянні з іншими країнами. Це дозволить формувати освітню політику з метою підвищення конкурентоздатності нашої країни.

Завдання 5.4. Розвинути систему незалежного оцінювання результатів навчання

При переході до трирічної профільної школи учням важливо зробити правильний вибір подальшої освітньої траєкторії - між академічною середньою та професійною освітою. Зрозуміти свої нахили випускникові допоможе зовнішнє незалежне оцінювання результатів навчання та професійна орієнтація.

Після 2020 року відбудуться такі заходи:

Напрям 6. Справедливий розподіл публічних коштів

В умовах децентралізації освітня субвенція з державного бюджету насамперед покриватиме оплату праці педагогів, витрати на професійний розвиток і навчально-методичні ресурси (підручники тощо). Обов’язок забезпечення належних умов навчання і виховання покладається на місцеві громади. Система працюватиме, щоб забезпечити рівні можливості доступу до якісної освіти, належних умов навчання дітям з різних регіонів та населених пунктів.

Завдання 6.1. Підвищити соціальний статус вчителя

Вмотивований та компетентний учитель є основним агентом впровадження Нової української школи. Відповідно, велика увага приділяється матеріальному стимулюванню освітян.

Завдання 6.2. Забезпечити принцип свободи вибору в освіті

Для кожної дитини з особливими потребами за вибором батьків забезпечується доступ до інклюзивного навчання або навчання у спеціальних класах в залежності від стану здоров’я дитини.

Нова українська школа запроваджує рівноправність доступу до бюджетного фінансування закладів освіти усіх форм власності. До прикладу, батьки зможуть віддавати дитину до приватного закладу. Держава спрямовуватиме в такий заклад кошти, передбачені бюджетом на навчання дитини.

Завдання 6.3. Забезпечити прозорий розподіл публічних коштів

Довіра громади до реформи середньої освіти передбачає, серед іншого, прозорість використання публічних коштів, у тому числі державних, місцевих, батьків, жертводавців.

Напрям 7. Нове освітнє середовище

У педагогічному процесі Нової української школи зросте частка проектної̈, командної̈, групової̈ діяльності. Планування і дизайн освітнього простору школи будуть спрямовані на розвиток дитини та її мотивування до навчання. Відповідно буде урізноманітнено варіанти організації̈ навчального простору. Широко застосовуватимуться мобільні робочі місця, мультимедійні засоби, лабораторне обладнання. Освітній̆ простір не обмежуватиметься приміщенням школи. Національна електронна платформа забезпечить дистанційний доступ учнів до інноваційних навчальних матеріалів, а вчителів – до методичних матеріалів та бази знань і найкращих практик.

Завдання 7.1. Розробити національну електронну платформу “Нова українська школа”

Освітній простір Нової української школи не обмежуватиметься будівлею школи. Розвиватиметься  національна електронна платформа, що слугуватиме своєрідним банком навчальних та методичних матеріалів, інноваційних практик, інфраструктурою дистанційного навчання учнів, вчителів, батьків і керівників закладів освіти. Основними творцями навчальних матеріалів, які будуть розміщуватися на платформі, стануть вчителі-інноватори.

Після 2020 року відбуватимуться такі заходи:

Завдання 7.2. Облаштувати шкільні будівлі згідно відповідно до потреб Нової школи

Шкільні приміщення будуть переобладнані для реалізації компетентнісного підходу та діяльнісного навчання. У будівлях шкіл буде забезпечено фізичну та інформаційну доступність для дітей з особливими освітніми потребами (фізичними, сенсорними, інтелектуальними, культурними тощо).

НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА

Нова українська школа – це ключова реформа Міністерства освіти і науки. Головна мета – створити школу, у якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й вміння застосовувати їх у житті.

НУШ – це школа, до якої приємно ходити учням. Тут прислухаються до їхньої думки, вчать критично мислити, не боятись висловлювати власну думку та бути відповідальними громадянами. Водночас батькам теж подобається відвідувати цю школу, адже тут панують співпраця та взаєморозуміння.

Докладніше про зміни >

Реформа НУШ розрахована на роки, адже неможливо швидко змінити освітню традицію, що плекалася в Україні протягом десятків років. Проте зміни вже розпочались, і Міністерство освіти і науки робить усе, аби вони були невідворотними. Зокрема, у вересні 2017 року було ухвалено новий закон “Про освіту”, який регулює основні засади нової освітньої системи. На черзі – ухвалення нового закону “Про загальну середню освіту”, в якому буде більш детально розкрито зміни, та затвердження нового Державного стандарту початкової освіти.

Саме цей Стандарт у 2017/2018 навчальному році апробовують у 100 школах по всій Україні (по два перших класи). Уже зараз ці першокласники навчаються по-новому: опановують знання та навички через діяльність, а під час ранкового кола вчаться висловлювати свої думки і почуття та слухати інших. 

З 2018/2019 навчального року по-новому вчитимуться всі першокласники України.

Новий Стандарт початкової освіти передбачає, що вчителі працюватимуть за іншими підходами, тому МОН спільно з громадською спілкою “Освіторія”, міжнародним фондом “Відродження” та студією онлайн-освіти EdEra вже розпочало навчання вчителів, які вчитимуть перші класи наступного року. Зараз триває підготовка тренерів з усіх областей України, які навчатимуть учителів, а також створюється онлайн-курс для підсилення очного навчання.

Основні засади реформи шкільної освіти викладено в Концепції Нової української школи. Там ви знайдете інформацію про цінності реформи (як-от орієнтація на учня, педагогіка партнерства, справедливе фінансування тощо), основні компетенції та візію, яким має бути випускник НУШ. Коротко про це також можна прочитати нижче.

Також для інформування про перебіг реформи та її ключові позиції було створено сайт «Нова українська школа» у партнерстві з громадською організацією «Смарт освіта».

ЩО ЗМІНЮЄТЬСЯ ДЛЯ УЧНІВ?

Ключова зміна для учнів стосується підходів до навчання та змісту освіти. І ми, у Міністерстві освіти і науки, переконані, що це – головне. Адже мета НУШ – виховати інноватора та громадянина, який вміє ухвалювати відповідальні рішення та дотримується прав людини.

Замість запам’ятовування фактів та визначень понять, учні набуватимуть компетентностей. Це – динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність. Тобто формується ядро знань, на яке будуть накладатись уміння цими знаннями користуватися, цінності та навички, що знадобляться випускникам української школи в професійному та приватному житті.

Список компетентностей, яких набуватимуть учні, уже закріплено законом «Про освіту». Він складався з урахуванням «Рекомендації Європейського Парламенту та Ради Європи щодо формування ключових компетентностей освіти впродовж життя» (від 18.12.2006 р.):

• вільне володіння державною мовою;
• здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами;
• математична компетентність;
• компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій;
• інноваційність;
• екологічна компетентність;
• інформаційно-комунікаційна компетентність;
• навчання впродовж життя;
• громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей;
• культурна компетентність;
• підприємливість та фінансова грамотність.

Також Державні стандарти можуть розширювати цей список.

Спільними для всіх компетентностей є так звані наскрізні вміння: читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв’язувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими людьми.

Щоб набувати компетентностей, школярі навчатимуться за діяльнісним підходом – тобто частіше щось робитимуть, замість сидіння за партами і слухаючи вчителя. Також Концепція НУШ пропонує впроваджувати інтегроване та проектне навчання. Такий спосіб сприяє тому, що учні отримують цілісне уявлення про світ – адже вивчають явища з точки зору різних наук та вчаться вирішувати реальні проблеми за допомогою знань з різних дисциплін.

А ще реформа – це про освітнє середовище. І це, насамперед, не техніка чи меблі. Хоча завдяки децентралізації фінансування шкіл збільшилося, і в багатьох навчальних закладах поступово оновлюється матеріально-технічна база.

Зміна освітнього середовища – це зміна ставлення до дитини: повага, увага до неї і прагнення знайти оптимальний спосіб для її ефективного навчання. Саме такою буде Нова українська школа.

ЩО ЗМІНЮЄТЬСЯ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ?

Учитель – це людина, на якій тримається реформа. Без неї чи нього будь-які зміни будуть неможливими, тому один з головних принципів НУШ – умотивований учитель. Це означає, що наша мета – сприяти його професійному та особистому зростанню, а також підвищувати його соціальний статус.

Щоб навчати по-новому, вчитель повинен отримати свободу дій – обирати навчальні матеріали, імпровізувати та експериментувати. Цю свободу дає новий закон «Про освіту».

Міністерство освіти і науки пропонуватиме типові навчальні програми, проте будь-який учитель чи авторська група зможуть їх доповнювати або створювати свої. Учитель тепер обмежений лише Державним стандартом. У цьому документі окреслено результати: що мають знати та вміти учні, закінчивши певний етап навчання. Натомість, як дійти до цих результатів, учитель визначатиме сам.

Учитель, який отримав свободу навчати, має отримати й свободу навчатися. І ця свобода теж передбачена реформою. Половину обов’язкових годин підвищення кваліфікації вчитель зможе проходити не в Інститутах післядипломної педагогічної освіти –  а там, де обере сам. Є лише дві вимоги: за п’ять років підвищення кваліфікації має скласти 150 годин, і навчання має відбуватись щорічно.

Зараз Міністерство освіти і науки розробляє процедуру, за якою бюджетні кошти, що виділяються на підвищення кваліфікації вчителів, можна було спрямовувати громадським та приватним організаціям.

А щоб вмотивувати вчителів ще й фінансово, міністерство запровадить сертифікацію. Це добровільна перевірка, проходження якої надасть учителям 20% надбавку до посадового окладу та звільнить від атестації.

ЩО ЗМІНЮЄТЬСЯ ДЛЯ АДМІНІСТРАЦІЇ ШКІЛ?

НУШ – це відповідальна школа, і ми переконані, що навчальні заклади повинні отримати більше свободи дій. Адже відповідальність та свобода йдуть рука об руку.

Тому закон “Про освіту” передбачає кадрову автономію. Тепер директор школи може самостійно призначати своїх заступників, приймати на роботу та звільняти педагогічних працівників.

Окрім того, керівники шкіл (як і вчителі) уже приймаються на роботу за строковим контрактом. Директор школи обирається за конкурсом. Одна людина зможе бути на цій посаді не більше двох термінів по 6 років (якщо особа призначається на цю посаду вперше, перший термін складатиме 2 роки). Після ця людина зможе обіймати інші посади в цій школі або ж брати участь у конкурсі директорів в іншій школі.

ЩО ЗМІНЮЄТЬСЯ ДЛЯ БАТЬКІВ?

Один з принципів Нової української школи – партнерство, у тому числі між школою та батьками. Батьки можуть створювати свої органи громадського самоврядування, а отже – впливати на освітній та виховний процеси.

Відтепер батькам легше контролювати фінанси школи. Усі навчальні заклади, які отримують публічні кошти (це, наприклад, бюджетні кошти та благодійні внески), зобов’язані оприлюднювати свій кошторис та інформацію про витрати. І батьки тепер можуть здійснювати перерахування благодійних внесків цілеспрямовано на школу, а не збирати готівкові кошти, які дуже складно обліковувати.

Співпраця між усіма учасниками освітнього процесу – учителів, учнів, адміністрацій та батьків – наріжний камінь, який допоможе досягти всіх інших результатів. Адже тільки так можливо втілити головну мету: змінити освітнє середовище, впровадити навчання для життя. 

І врешті – зробити українську школу відкритою, цікавою та сучасною.

МОН ПРОПОНУЄ ДЛЯ ГРОМАДСЬКОГО ОБГОВОРЕННЯ МЕХАНІЗМ ЗАРАХУВАННЯ ДІТЕЙ У ПЕРШИЙ КЛАС

Опубліковано 05 березня 2018 року о 13:30

Міністерство освіти і науки України розмістило на сайті для публічного обговорення проект Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти.

Над проектом Порядку працювала робоча група за участі представників місцевих органів влади, адміністрації шкіл, громадських організацій, що представляють інтереси батьківської спільноти.

Проект документу описує механізми зарахування дітей до початкової (1-4 клас), базової (5-9 клас) та старшої (10-11 клас) школи.

Зокрема, новий порядок зарахування до початкової школи ґрунтується на засадах її територіальної доступності. Тобто кожна школа має прийняти дитину, яка живе на території її обслуговування.

Цей принцип закладено в Законі «Про освіту». Так гарантується  першочергове право дитини з цієї території навчатися в державній чи комунальній школі. Але, за бажанням, батьки можуть віддати дитину й в іншу школу на вільні місця. Закріплення за школами території обслуговування належить до компетенції місцевих органів влади.

Отже, поняття «конкурс в перший клас», яке вже багато років викликає нарікання з боку батьківської спільноти, відходить в минуле.

Наразі в проекті Порядку передбачено, що для зарахування дітей у 1-й клас батьки мають подати пакет документів, зазначених в Порядку, до 31 травня. При цьому, присутність дитини під час подання заяви чи в процесі її зарахування не є обов’язковою, не може вимагатися працівниками закладу освіти чи бути умовою зарахування.

Зі свого боку адміністрація шкіл та місцеві органи влади мають вжити вичерпних заходів для зарахування всіх дітей з території обслуговування, як-от: відкриття додаткових класів, зокрема, інклюзивних чи спеціальних, або зміна організації освітнього процесу, зокрема, запровадження змінності в навчанні.

Наказ про зарахування усіх дітей до 1-го класу видається не пізніше 1 червня (перша, основна хвиля зарахування) і оприлюднюється в закладі освіти та на його веб-сайті (а у разі його відсутності – на сайті органу, в сфері управління якого перебуває заклад освіти).

У разі значного перевищення кількості поданих заяв над спроможністю закладу, зарахування відбуватиметься за критеріями, описаними в Порядку. За прогнозами експертів, кількість таких шкіл в Україні не перевищуватиме 0,5%.

Батьки також мають право подати документи на зарахування дитини в інші школи (не за місцем проживання) на вільні місця. Інформація про наявність таких місць розміщується в закладі, на його сайті або сайті відповідного органу управління освіти впродовж трьох робочих днів з дня їх появи. Зарахування на вільні місця відбувається до 15 червня (друга, додаткова хвиля зарахування).

У запропонованому Порядку також докладно описані механізми зарахування та переведення учнів до гімназій (5-9 клас) та ліцеїв (10-11 клас) і, окрім цього, умови та порядок відрахування учнів із закладів середньої освіти.

Усі пропозиції, що надходитимуть до Міністерства під час громадського обговорення, будуть ретельно опрацьовані робочою групою та запропоновані до включення в проект документа. Пропозиції та зауваження можна надсилати до 25 березня 2018 року на електронну адресу [email protected]

ІВАННА КОБЕРНИК ПРО ОСВІТНІ НОВАЦІЇ В УКРАЇНІ: ПРАВИЛА ЗАРАХУВАННЯ УЧНІВ ДО ШКОЛИ, ФІНАНСУВАННЯ РЕФОРМИ, СТАНДАРТ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ ТА ПЕРЕНАВЧАННЯ ВЧИТЕЛІВ

Опубліковано 13 березня 2018 року о 17:05

Цього року будуть діяти нові правила прийому до першого класу школи - більше ніяких тестувань та співбесід, але першочергове право потрапити до школи мають діти, які проживають на закріпленій за нею території. Також з 1 вересня у школах почне діяти новий Стандарт початкової освіти, затверджений урядом. Він називається Нова українська школа і змінює нарешті не тільки форму, але й зміст та філософію шкільної освіти. Наразі 22 тис вчителів майбутніх перших класів проходять дистанційний курс підготовки. Чому вони будуть навчати школярів, як зміняться уроки та оцінювання у молодшій школі, чого більше ніколи не має робити вчитель, яка роль у новій школі відводиться батькам - в інтерв‘ю з радницею міністра освіти та науки Іванною Коберник.

НОВІ ПРАВИЛА ВСТУПУ

Цього року змінюються правила прийому до першого класу - школа має в першу чергу набирати тих дітей, які живуть на закріпленій за нею територією. І вже тільки після цього, якщо лишаться вільні місця, може взяти бажаючих з інших районів. Чому вирішили саме так?

Насправді, територія обслуговування була і раніше. Але кілька років тому в Києві її скасували для ліцеїв та гімназій. Тобто, якщо у вас у дворі була гімназія, то ви не могли віддати туди дитину, бо в неї взагалі не було території обслуговування. Тепер ця територія буде.

Немає жодних об’єктивних підстав відбирати за якимось ознаками дітей у шість років - нема в такому віці ніяких особливих талантів до мов чи до математики. Більше того, аналіз успішних освітніх систем світу показує, що кращі результати мають ті системи, де відбір дітей відбувається якомога пізніше. Тому початкова освіта має бути однаково хорошою для всіх, і саме на це спрямований новий стандарт.

Тобто, при вступі в перший клас не буде ніяких тестів, співбесід, інших випробувань?

Дитину взагалі не треба буде приводити в школу для того, аби подати документи.

Співбесіда при вступі до школи - це перевірка не дітей, а батьків. Чому дитина, якій батьки не приділяли достатньо уваги, має в 6 років потрапити в гірші умови, ніж дитина, яку спеціально готували до школи? Тим більше, треба визнати, що деякі батьки перегинають палку з цією підготовкою.

А деякі, навпаки, бояться, що їх дітей не візьмуть до школи, бо ті на співбесіді засоромляться чи злякаються комісії.

Так, дитина може все знати, але у незвичній обстановці під час співбесіди злякається вчительки, яка строгим голосом щось питає. Якось я була свідком такої розмови на дитячому майданчику. Діти гралися, одна дівчинка питала в іншої, в яку та піде школу. І тут до них підбігає хлопчик: “В таку-то школу? Не йдіть туди! Там такі страшні тьоті! Вони зі мною так грубо розмовляли! Мама мене потім так сварила…” Це може бути травма на все життя, і нема жодних підстав завдавати її дитині.

Початкова школа має бути якнайближче до місця проживання дитини і однаково хороша для всіх. Відбір лишиться тільки в мистецькі та спортивні школи.

А ліцеї та гімназії?

Ліцей - це не початкова школа, а старша. Це 10, 11 та 12 класи. Гімназія - базова школа - 5-9 класи. При ліцеях та гімназіях можуть бути створені початкові класи, але це просто початкова школа, яка має територію обслуговування і туди мають брати насамперед всіх дітей з цієї території.

Для того, аби потрапити в школу за територією проживання, треба довести, що ти там дійсно живеш - надати довідку про реєстрацію або показати штамп в паспорті. Чимало людей, які живуть у Києві, не мають столичної реєстрації, бо власники квартир не хочуть реєструвати квартирантів. Тим більше, дітей квартирантів. Як бути цим людям?

Я нагадаю, що згода орендодавця не потрібна для реєстрації. Для цього достатньо договору оренди. Ви просто ставите до відома державу, що ви тут живете. І не обов’язково, щоб була зареєстрована саме дитина - територіальна приналежність може визначатися за реєстрацією одного з батьків або опікуна.

Якщо родина переїде, дитина зможе продовжити ходити до школи, в якій вона почала навчання?

Так.

Що робити батькам, якщо вони прийдуть до своєї школи подавати документи дитини в перший клас, а їм скажуть, що класи вже переповнені? В деяких нових районах Києва дуже мало шкіл, а молоді з дітьми живе багато.

Батькам не мають права відмовити, якщо вони проживають на території обслуговування. Їм не мали права відмовити і за старими правилами прийому. Зараз управління освіти на місцях працюють для того, аби привести до ладу територіальну мережу, зробити її більш рівномірною. Але я раджу батькам не затягувати з цим питанням і в квітні-травні звернутися до своєї найближчої школи.

За яким принципом буде здійснюватися вступ на вільні місця у школу не за місцем проживання?

Обговорювалося кілька варіантів. Зупинилися на варіанті за віком. Тобто, старша дитина має перевагу. Позитив такого підходу: це об’єктивний критерій, є свідоцтво про народження, і в ньому написаний вік дитини. З мінусів цього варіанту - шестирічні діти, які не пройшли в бажану школу за віковим критерієм, залишаться ще на один рік у садочку. А це проблема і для дитини, і для садочків, в яких дефіцит місць.

В нас був ще один варіант - лотерея. Це нормальна практика для розвинутих демократичних країн, цей спосіб рекомендує Європейська організація співробітництва і розвитку як об’єктивний. Але робоча група вирішила, що цей спосіб не викличе розуміння.

Щоб не було підозр, що переможці наспраді дали хабар?

Ви розумієте, це ж неможливо довести. Є проблема: бажаючих більше, ніж шкіл. Я вважаю, що спосіб жеребкування або лотереї ставить всіх в рівні умови, але така лотерея має бути автоматизованою. Тоді дитина не винна, на відміну від способу тестування. Бо якщо дитина не пройшла тестування – батьки винять її, а це несправедливо.

Якщо ми говоримо, що всі школи будуть однаково хороші - ми впроваджуємо новий стандарт, навчаємо вчителів, і навчання, наскільки я зрозуміла, проходить успішно. То навіщо тоді так старатися потрапити в школу не біля місця проживання, якщо там буде те саме, що і в школі біля дому?

Ми все робимо для того, аби було так, як ви кажете. Але ми розуміємо, що швидкість змін у кожній школі буде різною. Тому що готовність змінюватися у вчителів є різною. Є відсоток вчителів, яких ми називаємо агентами змін, які і раніше працювали за ти нормами, які зараз запроваджуються, тільки таємно і тихенько. А є вчителі, які впевнені, що вони знають, як працювати, і раніше вони теж досягали успіху. На переконання цих вчителів піде певний час. Всі закордонні експерти, з якими ми працювали, про це говорять: у всіх країнах швидкість запровадження реформ і компетентнісного підходу була у кожній школі різна. Тому тут важлива роль батьків – якщо вони вимагатимуть прогресивних змін, то це відбуватиметься швидше.

Якщо в рамках однієї школи два вчителя будуть успішно впроваджувати зміни, а три - не дуже, то яким чином батьки можуть домогтися того, аби їх дитина потрапила саме до кращого вчителя?

Я розумію, про що ви говорите, тому що сарафанне радіо працює. Але мені здається, що все-таки розподіляти дітей по класах - це має бути право школи.

ПОДІЛИТИ МІЛЬЯРД

На підтримку впровадження нового освітнього стандарту у початковій школі уряд виділив мільярд гривень. Вже відомо як, коли і на що його витратять?

Оскільки новий стандарт і концепція Нової української школи передбачають, що однією з важливих складових навчального процесу є освітнє середовище, треба придбати усе необхідне для його створення. Ми знаємо, що розвивають не лише книжка, крейда і дошка, розвивають також стіни, оформлення, роздаткові матеріали і можливість вчитися під час діяльності. Ви, мабуть, бачили, як оформлені школи в розвинутих країнах, і як все це впливає на освітній процес. Справді, ще жодного разу в Україні не виділялися такі гроші на переоснащення шкіл.

Субвенція ще не розподілена по регіонах, але я можу сказати, що гроші будуть витрачені, по-перше, на закупівлю меблів. Це мають бути меблі ергономічні, динамічні - щоб їх можна було легко за потреби переставляти, коли потрібно, працювати у групі чи у парі, чи одному. Друга складова - комп’ютерне обладнання. В кожну школу має бути куплена фабрика друку. Якщо вчитель не хоче йти за типовим підручником, він зможе роздрукувати потрібні матеріали і роздати завдання дітям. Оскільки закон передбачає педагогічну свободу вчителя, то умови для цієї свободи необхідно створити. Третя складова - дидактичне обладнання. Всі ці роки вважалося, що дитина вчиться з зошита і книжки. Це не так. Головна діяльність дитини такого віку це, насамперед, гра - вона повинна вчитись через гру. Тому їй треба дати щось в руки - конструктор, геометричні фігури, щоб вона не за малюнками у зошиті їх вивчала, а взяла в руки і бачила - це кубик з ребром один сантиметр, а це кубик з ребром два сантиметри, а це з ребром 10. І могла виконувати з ними певні вправи. Те саме стосується і грошових знаків.

Діти охоче рахують гроші, але, відповідно, потрібен великий набір грошових знаків - по гривні, дві, десять і так далі. І тоді вже можна з дітьми не просто рахувати кілограми цементу чи надої молока з нудного підручника, а готувати вечірку, купувати напої чи килим в кімнату. Тоді дитина розуміє, для чого вчитися і для чого їй математика, бо вона бачить, як застосувати отримані знання і навички в реальному житті.

Задача міністерства - створити список вимог до меблів, обладнання і дидактичних матеріалів. Далі субвенція буде розподілена на регіони, і вони вже будуть це все закуповувати.

Вони встигнуть?

Ми сподіваємося. Ще один виклик - в Україні зовсім нема інфраструктури під ці закупівлі. Колись в радянський час існувала мережа Учтехприладдя. Біля моєї школи був величезний магазин, ми ходили туди як в музей. Там було все для кабінету біології, все для кабінету фізики, реактиви для кабінету хімії, таблиці для кабінетів мови…. Зараз це все в такому масштабі в Україні не виробляється. Ми не проти того, щоб місцеві влади закупили імпортне приладдя, але було б чудово, якби українські виробники почали також розвивати цей напрямок. Ця індустрія не розвивалася, оскільки бюджет не виділяв грошей на такі закупівлі. На позаминулому тижні ми провели нараду з українськими виробниками, щоб зрозуміти, що і в яких обсягах вони зможуть запропонувати.

Закупівлі будуть проводитися через тендерні процедури?

Так. Але їх будуть проводити місцеві влади. І з цим, до речі, теж є проблема, бо за роки безгрошів’я в управлінських структурах на місцях атрофувалася ця функція - витрачати гроші. Ми часто стикаємося з реальною безпомічністю, коли гроші є, а люди не знають, як їх потратити. Можливо, ви бачили звіт голови Держказначейства, там був чудовий слайд - скільки грошей лежить на депозитах органів місцевої влади. На грудень місяць ця сума складала 60 млрд гривень. Це більше, ніж вся освітня субвенція на 2017-й рік. Ці гроші просто лежали на депозитах - їх не витратили ані на освіту, ані на дороги, ані на лікарні.

Батьки, діти яких навчалися в школі за програмою "На крилах успіху", розказували, що їм доводилося здавати чимало грошей на дидактичні матеріали - близько тисячі гривень на місяць. Чи не доведеться батькам купляти конструктори та кубіки для Нової української школи?

Ми все робимо для того, щоб не купляли. Міністерство освіти домоглося того, щоб виділили мільярд гривень на освітній простір, обладнання і дидактичні матеріали. Разом з залишками нерозподіленої субвенції за минулий рік на переоснащення шкіл виділено 1 млрд 483 млн гривень. Є ще окрема субвенція на шкільні автобуси - 300 млн на 2018 рік. Окрема субвенція - природничі кабінети для старшої школи. Окрема субвенція - 46 млн на кабінети української мови в школах національних меншин. 380 млн грн виділено на підвищення кваліфікації вчителів. Тобто, Міносвіти робить все, щоб в наших складних умовах переконати Мінфін виділяти гроші на освіту, і ми дуже дякуємо за підтримку уряду.

Але, звісно, ми не можемо проконтролювати кожну з 16 тисяч шкіл. Ситуація, коли в місяць збирається по тисячі гривень, неприпустима. Чия це ініціатива - директора школи чи розробників програми - не знаю, але інформація цікава. “На крилах успіху” - це експериментальна програма, яка цього навчального року використовується вперше.

Що робити батькам, якщо їм скажуть: “Здавайте гроші на навчальні матеріали”?

Відмовлятися. Тому що інакше місцеві органи влади ніколи не почнуть витрачати гроші, і вони залишатимуться на депозитах. А батьки будуть все оплачувати.

До речі, про батьківські комітети. Спочатку з’явилася інформація, що їх ніби ліквідують. Вона не підтвердилася, але ви писали у себе на сторінці, що протягом року буде новий закон, який стосуватиметься діяльності батьківських комітетів. Що він має змінити?

Створення батьківського комітету - це рішення самоврядування школи. Якщо є ініціатива батьків, він може бути створений. Було скасовано старе положення, в якому написано, що батьківський комітет затверджує педрада. Такого бути не повинно. Що повинно закласти Міносвіти в проект Закону про середню освіту? Принцип взаємодії і співпраці, який має діяти між батьківським комітетом і педагогічним колективом і керівництвом школи. Зараз ми бачимо певний тиск і штучну залежність батьківських комітетів від керівництва школи.

А що стосується функцій батьківського комітету? Зараз їх головна функція - збір коштів.

На жаль, це так. Я можу навести приклад, як відбувається в Німеччині. Батьківські комітети беруть участь в обговоренні кошторису школи, пріоритетів фінансових витрат. Обговорюють і особливості навчального процесу - наприклад, вибір другої іноземної мови. Якщо батьки, наприклад, вважають, що велика кількість дітей хоче вивчати французьку, вони можуть подати таку пропозицію. Вони можуть також обговорювати предмети варіативної складової програми.

Батьків можна залучати до тиску на місцеві органи влади - якщо, наприклад, школа написала бюджетний запит, а її базові потреби не задовольнили. Але це співпраця, а не “заплатіть, будь-ласка, кошти за те, на що виділені гроші місцевій владі”.

НОВИЙ СТАНДАРТ

Новий стандарт - величезна реформа з точки зору філософії освіти. Фактично, ми визнаємо, що стара школа, яка навчала тому, що тепер можна легко нагуглити, вже не є актуальною, це школа вчорашнього дня. Але чи те, що ми пропонуємо зараз, є школа завтрашнього дня? Чи ми лише намагаємося встигнути за сьогоднішнім днем?

Хороше запитання. Та школа, про яку ви говорите, була дуже ефективною для ХІХ і ХХ сторіччя. Коли в словниковий запас вводили слова цемент, залізо, бетон і т.д. Це був прогрес для тогочасної аграрної країни, яка тільки ставала на рейки індустріалізації. А коли ці всі сюжети, слова і підходи залишились в ХХІ столітті, то, звісно, це вже підготовка дітей навіть не до вчорашнього, а до позавчорашнього дня.

Ми не знаємо, що буде через 20-30 років, і не можемо цього знати. Можемо лише підготувати дітей до того, до чого можемо. Тобто, ми маємо навчити їх вчитися. Ми маємо дати їм розуміння, що вчитися треба впродовж всього життя. Ми не знаємо, який набір знань буде потрібен через 20 років, бо наука йде вперед, знання примножуються і змінюються і ніхто не знає, як швидко застаріє те, чому ми навчаємо зараз. Але ми знаємо, який тип професій зникає - це рутинна когнітивна робота, яку може виконувати машина. Наприклад, професія касира в банку - це не люди фізичної праці, вони добре одягнені, добре виглядають, вчили математику, можуть нести відповідальність за великі суми грошей, але вони стають непотрібними на ринку праці. Будуть потрібні люди, які мислять креативно, не бояться приймати нестандартні рішення, вміють ставити запитання, вміють вчитися і готові змінюватися. І які, це дуже важливо, вміють працювати в команді і знаходити в ній своє місце. Ось це ті речі, які необхідні в 21-му столітті, і яким сучасна українська школа поки вчить дуже мало.

І цим речам буде вчити Нова українська школа?

Так і, власне, ми показуємо це в пілотних школах, яких зараз працює 100 по всій Україні.

Чи може школа навчити приймати рішення і вільно висловлювати свою думку? Хіба дитина вчиться цьому не за прикладом батьків?

Так, вчиться від батьків, вчиться в соціумі, але школа має це підтримувати і створювати умови. Бо якщо школа ламає ініціативність дитини, як це нерідко відбувається зараз, то це і травма для дитини, і втрата для суспільства. Бо слухняних покірних робітників замінять комп’ютери. А от розробляти і обслуговувати ці комп’ютери мають ініціативні креативні фахівці, які не бояться нестандартних ситуацій. Крім того, школа - це шанс для тих дітей, батьки яких не приділяють достатньої уваги їх вихованню.

Сучасному суспільству потрібні саме такі люди - які не бояться ставити запитання, не бояться приймати рішення, не бояться нестандартно мислити. Тому держава саме на це повинна витрачати свої гроші. А тихі, покірні, слухняні - не потрібні. Бо вже дуже скоро, вже прямо зараз їх замінюють комп'ютери. Немає сенсу державі витрачати гроші на навчання типу людей, які потім стануть безробітними, тому що їхнє місце займуть комп'ютери.

Це не означає, що в Новій українській школі взагалі не буде порядку: просто розумна дисципліна буде досягатися іншими методами: шляхом спільного з дітьми встановлення зрозумілих правил і рутин, і цьому приділятиметься чимало уваги, Навіть в он-лайн курсі для вчителів є цілий модуль управління класом.

Як виглядатиме розклад учня Нової української школи? Цього року все ще так само, як у моєму дитинстві: читання, математика, письмо. Більше так не буде?

Це залишається на вибір школи. Хтось збереже предметне навчання, хтось активно скористається можливостями інтеграції. Більш відповідним для дітей 6-тирічного віку є інтегроване навчання, бо дитина сприймає світ цілісно. Але глибина і спосіб інтеграції може бути різним, ми багато розповідаємо про це в дистанційному курсі для вчителів початкової школи, який є на платформі ЕдЕра і відкритий для всіх.

Дивіться, оце литовський інтегрований підручник для 2 класу (показує книгу - Авт.). Дитина вчиться за такою книжкою місяць. Є тема місяця, ця книжка присвячена темі води. От ми бачимо різні стани води - айсберг, водоспад, туман, річка, це вода заморожена, це тала. Показано, які можна робити з водою експерименти. Це природознавча частина. А от вже починається мовна частина - тут теж тема води є наскрізною. Далі іде математика, і тут теж вода - от вода замерзла, рахуємо сніжки, кількість склянок напоїти друзів. Наприкінці місяця – підсумковий проект. Це цікаво дітям. На наступний місяць - нова тема.

Це один варіант, коли предмети зберігаються. Але, наприклад, є система "Лицем до дитини", яка реалізується зараз переважно у Львівській області. Там інший спосіб інтеграції, є тема дня і нема чіткого поділу на предмети. На одному уроці діти виконують і вправи з математики, і з розвитку мовлення, і з письма, і природознавства. Це повністю відповідає новому державному стандарту, який передбачає, що очікуваних результатів можна досягати різними шляхами. Я намагаюсь дуже просто для ваших читачів пояснювати, але насправді це дуже серйозно пропрацьовані методики, які вже працюють чимало років на Заході і які вже показали свої результати. Та й не тільки на Заході - ті ж підходи застосовуються у Південній Кореї та Сінгапурі.

Тобто, як буде в кожній конкретній школі, залежить від вчителя? Може бути в одному класі так, а в іншому - інакше?

Я думаю, що вчителям в рамках однієї школи все ж доведеться домовлятися, тому що це питання закупівлі підручників. Закупити окремо на кожен клас буде непросто. Або ж вчитель має бути готовий роздруковувати матеріали, умови для цього ми створюємо, закупівля фабрики друку для школи є обов’язковою.

Раніше була програма, і в ній була прописана кількість годин. От стільки годин ви вчите множення на 4, а от стільки - множення на 6. І якщо в тебе клас не засвоїв множення на 4, ти мав кинути це і йти далі. Зараз нема розподілу годин, але є очікувані результати навчання і є зміст, який запропонований в типових програмах. В Новій українській школі вчитель може сказати: “Я знаю, як цікавіше досягти цих результатів, і я буду працювати ось так”. Тобто, він складає свою програму відповідно до типової програми, і її не треба везти на затвердження в Міністерство. Просто школа приймає рішення і вони працюють. Головне, щоб вчитель на кінець року досягнув тих результатів, які описані в державному стандарті.

Щодо результатів. От, наприклад, таких результатів має досягти учень у другому класі: вміти формулювати думки, створювати коротке інформаційне повідомлення, зчитувати емоції і транслювати їх одним зі способів... Хіба це не природні вміння для дитини, а щось, чому треба спеціально вчити?

Досвід показує, що не всі діти це вміють. А якщо ви озирнетеся на вулиці чи в маршрутці – не всі дорослі вміють формулювати свої думки чи, наприклад, пояснити дорогу. Дітей вчили абстрактним числам і формулам, але не вчили важливим навикам спілкування в соціумі. Попередня програма не вчила їх цьому - вона вчила ретранслювати чужі думки.

Від дітей в першому класі не вимагатимуть, щоб вони вміли читати? Знаю багато випадків, коли вчителі соромлять батьків, якщо дитина прийшла до школи ще не читаючи. І вимагають, щоб виправили своє недопрацювання.

Це порушення навіть згідно старого закону. Не було таких вимог, що дитина мала вміти читати чи писати. Батьки повинні розвивати дитину в той спосіб, який вони вважають правильним. Тобто, повинні з нею розмовляти, вчити ставити запитання, читати разом з дитиною, досліджувати оточуючий світ. Підтримувати її допитливість. Будувати емоційні стосунки.

Давайте чесно говорити, більшість дітей починає читати в 5 років завдяки своєму природному бажанню вчитися і дізнаватися нове. Але для чого тоді педагогічна освіта, якщо вчителі кажуть, що навчити читати - це завдання батьків?

Маємо ще таку проблему - дітей не вчили читати з розумінням. Система щиро вважала, що треба нагнати техніку читання. І якщо буде техніка, то тоді дитина почне розуміти те, що читає. А це не так, на жаль. І це одна з причин, чому ми отримували випускників, які читати вміють, але зрозуміти прочитане не можуть.

Можете коротко перерахувати, що має вміти випускник початкової школи - 4 класу?

От, наприклад, математика. “Розпізнає серед життєвих ситуацій ті, що стосуються кількісних відношень об’єктів та форм предметів навколишнього світу. Аналізує проблемні ситуації, що виникають у житті, описує проблемні ситуації навколишнього світу за допомогою групи величин, які пов’язані між собою. Прогнозує результат розв’язання проблемної ситуації на основі свого досвіду. Перетворює інформацію (почуту, побачену, прочитану) різними способами у схему, таблицю, схематичний рисунок”. Я бачила в канадській програмі таке завдання з математики - опитати однокласників, хто які напої любить, і скласти діаграму. Конкретне пряме застосування того, що ти зараз вивчив.

Далі перераховуємо. “Обирає спосіб розв’язування проблемної ситуації. Обирає дані, необхідні і достатні, для розв’язування проблемної ситуації. Обґрунтовує вибір дій для розв’язання проблемної ситуації. Розв’язує проблемну ситуацію різними способами” .От ще важливий пункт. “Визначає істотні спільні і відмінні ознаки математичних об’єктів. Порівнює, узагальнює, класифікує об’єкти за суттєвою ознакою”.

Але все одно лишаться старі методики оцінювання? Контрольні, в яких перевірятиметься, як учень рахує, складає, ділить, множить? Наскільки грамотно він написав диктант?

Система оцінювання, звичайно, зміниться. І це ще один великий складний шматок роботи. Тому що у нас зараз всі завдання - на засвоєння інформації. Тобто, дитина в 10-11 класі перетворюється на велику флешку, яка має якомога більше запам’ятати.

Коли ми маємо справу з компетентністними завданнями, то і система оцінювання інакша. Все, що ви згадували - вміє розпізнавати емоції, вміє взаємодіяти в колективі - теж повинно оцінюватися. В 1-2 класі оцінок не буде взагалі.

Але чи будуть оцінювати вміння? Скажімо, ставити галочку - володіє вмінням чи не володіє?

Буде відстежуватися (цитує документ) “особистісний розвиток здобувача та ходу набуття ним навчального досвіду і означених компетентностей”. Тобто, буде оцінюватися поступ дитини, а не її відповідність певному ідеалу.

Як це виглядатиме на практиці?

Будуть документи з критеріями, які вчитель буде заповнювати. Критерії показують прогрес кожної окремої дитини - що було у вересні, а що стало у травні.

Насправді головна зміна методики - саме тут. Всі методики, які були до цього і які зараз, на жаль, викладаються в більшості вищих педагогічних навчальних закладах, спрямовані на те, що вчитель має поставити планку і підтягнути до неї весь клас. Щоб всі діти на таке-то число у такому-то темпі читали, а у такому-то темпі писали, щоб розв’язували п’ять задач. Це неправильно, це не працює. Це гальмує тих дітей, які можуть вчитися краще, і це фруструє дітей, яким важко в цей конкретний момент відповідати цій нормі. Тому що діти розвиваються по-різному. І може бути таке, що зараз дитині щось дається важко, а через певний період вона це засвоїть дуже легко. І дуже важливо дати вчителю можливість розуміти особливості свого класу.

Тому формувальне оцінювання, яке буде використовуватися, має на меті показати поступ конкретної дитини протягом року.

Показати кому?

Батькам і самій дитині. Дитину також вчитимуть оцінювати себе і свій прогрес. Оцінки не оприлюднюватимуться і ніде не вивішуватимуться.

Батьки будуть активно залучатися до навчання дітей у початковій школі - домашні завдання, спільні поробки, проекти?

У першому класі взагалі не буде домашніх завдань. Але може буде завдання на закріплення теми, яку проходили у школі. Наприклад, якщо була тема “Рослини нашого краю”, то вчитель може запропонувати батькам піти з дітьми в парк і подивитися, які там ростуть дерева. Звичайно, школа повинна стимулювати спілкування батьків з дітьми. Але це спілкування має бути приємним. Так не повинно бути, що дитині, яка щось не встигає у школі, дають вдвічі більше домашнього завдання на вихідні.

У першому класі не буде домашнього завдання, а у другому?

У другому може з’являтися. Але, знову ж таки, все, що стосується поробок - це повинна бути робота дітей. Це дуже важливо, аби всі ці поробки, які так само є складовою освітнього середовища, робила дитина. Наприклад, і в дистанційному курсі, і в пілотних школах була запропонована така форма роботи, як лепбук - наколінна книжка, якщо перекладати дослівно. Це, по суті, папка, в якій зібрані матеріали з певної теми. Робити її має дитина. Але до нас надійшли сигнали з деяких областей, що методисти сказали вчителям: “Якісь ваші лепбуки не гарні, зробіть кращі”. І тоді вже різали і вчителі, і батьки. Але це неправильно. Лепбук не має бути красивим. Він потрібен для іншого - дитина, поки його робить, обирає форму, обирає колір, обирає сюжет - вона вчиться.

Найголовніше, що я хочу донести до батьків незалежно від того, в якому класі вчаться їх діти: суть поробок не в красі. Якщо вам подобається разом з дитиною робити поробки - зробіть разом. Дитина потім скаже, що це її найкраща згадка про вихідні. Але не робіть самі за дитину.

До речі, мені розказували, що у Великобританії, якщо приходить перевірка в школу і бачить, що поробки зроблені за шаблонами (а в Україні видавництва теж швидко зорієнтувалися і вже продають шаблони лепбуків, де все вирізано, треба тільки поклеїти), то з таким вчителем на наступний рік може бути не підписаний контракт. Відповідно, якщо ви бачите, що поробки у класі надто красиві і не відповідають віковим особливостям дітей у цьому класі, подумайте - чи хочете ви віддавати свою дитину до такого вчителя.

ВЧИТЕЛІ НОВОЇ ШКОЛИ

На початку лютого ви писали про страх вчителів перед навчанням - про те, що вони опираються навчанню, списують один в одного - тобто, виставляють правильні варіанти відповідей на тести у групі в фейсбуці, вчать один одного, де поставити галочку… Цей страх вже минув?

Те, що ми бачимо по тій групі у фейсбуці та по іншим групам - так, минув. Обговорення перейшло в конструктивне русло, і з відкриттям нових модулів вчителі все активніше діляться досвідом, як вони в своїх четвертих класах застосували те, що дізналися з курсу.

Зараз ми з позитивом і задоволенням спостерігаємо за перебігом курсу, на який зареєструвалося понад 111 тисяч людей. Якщо говорити про те, що було на старті, то були неприємні відкриття: вчителі за всі ці роки так звикли перебувати під тиском керівництва шкіл, управлінь освіти, Інституту післядипломної освіти, що в них виробилася автоматична реакція - якщо їх примушують пройти якесь навчання, то це точно нецікаво, непотрібно і навіть не треба його відкривати. Вони не збиралися вчитися, вважали, що достатньо поставити галочки.

Мабуть, це тому, що раніше курси підвищення кваліфікації були саме такими - нецікавими і непотрібними?

Так. Але зараз ми бачимо, що якщо запропонувати якісний контент, то думка вчителів змінюється дуже швидко. Це перше приємне відкриття. Друге - з’ясувалося, що вони дуже швидко вчаться. Навіть ті, хто раніше не користувався постійно комп’ютером, дуже швидко засвоїли функціонал платформи. І оскільки вони вчителі, то вони дуже класно навчають своїх колег, яким щось незрозуміло. Третій момент - опитування, які ми проводили перед навчанням, показували, що вчителі дуже мало спілкуються між собою. Це був тривожно низький показник. В той час, як досвід освітніх реформ в інших країнах свідчить, що найкращі результати показали саме ті школи, де вчителі співпрацювали, колективно обговорювали проблеми та шукали шляхи їх вирішення. На цьому курсі ми бачимо, як вчителі обговорюють навчання, діляться досвідом, співпрацюють.

Завдяки вашому курсу 5 тисяч вчителів вперше зареєстрували електронну пошту - це вже величезний освітній успіх.

Це правда. Це побічний ефект, але мені здається, що він дуже важливий. Оскільки цим вчителям треба розуміти дітей, які дивляться ютюб і сидять у соцмережах.

Але ж прірва між сучасними дітьми і вчителями все одно буде зберігатися, хоч останні і почали користуватися електронною поштою.

Це залежить від того, наскільки цей вчитель готовий вчитися. Буває, на гарячу лінію дзвонить людина, чутно по голосу, що немолода, і каже, що в неї якась проблема. Ми просимо надіслати прінт-скрін, і через якийсь час… вона надсилає прінт-скрін! Або питає, що це, ми пояснюємо, і через якийсь час вона надсилає прінт-скрін. Тобто, в чому кайф нових технологій? Вони полегшують процес навчання. До речі, дуже добре спрацювала порада звернутися до старшокласників - ті вчителі, які багато зверталися на гарячу лінію, після цієї поради вже більше не телефонували.

Ви спеціально зробити перший курс онлайн, аби долучити вчителів до нових технологій?

Це побічний ефект. Онлайн-курс - це єдина можливість охопити всі 22 тисячі вчителів перших класів. Ми з жахом з’ясували, що 90% вчителів не читали старий стандарт освіти - той, що був прийнятий в 2011 році. Взагалі не читали, ніколи. Тому для нас це був виклик - заохотити всіх прочитати новий стандарт. Онлайн-курс був виходом. Його головна мета – просвітницька і це вдалося.

На чому має будуватися повага до вчителя у Новій українській школі? У старій вона мала триматися на тому, що вчитель, за вашою термінологією, є більшою флешкою, ніж учні.

А що крутіше - більша флешка чи людина, яка краще користується пошуком?

А вчитель краще користується пошуком?

Я думаю, вчитель не просто краще користується пошуком. Він може навчити вчитися, він знає, де цікаве, знає, як створити цікаве. Вчитель перетворює школу на нове середовище, куди дитина прагне йти. Де не просто твою флешку чимось наповнюють - де ти отримуєш нові емоції, спільно щось робиш і можеш побачити результати своєї праці в том числі на стінах свого класу. Де ти спілкуєшся зі своїми однолітками, і це спілкування має результат. Це насправді те, що дітям найприємніше у цьому віці, і що найкраще їх розвиває. Вчитель - це важливий дорослий.

Якщо дитина йому довіряє. Бо зараз дуже часто доводиться чути від вчителів, що діти стали жахливими і не слухаються. Навряд ці вчителі є важливими дорослими для своїх учнів.

Так, але ці вчителі, швидше за все, і не намагаються вибудувати довіру. Вони вимагають стовідсоткової поваги і послуху. А для цього не завжди є підстави.

В нашому навчальному курсі для вчителів є розділ Нейропсихологія, який пояснює особливості розвитку дитячого мозку в певні періоди. Ми дуже сподіваємось, що вчителі скористаються цими знаннями. Тому що от недавно я бачила, як одна вчителька пише в групі про свій четвертий клас: “В мене пів класу щось гризе! Я їм постійно кажу: “Вийми з рота, вийми з рота”! А вони все одно гризуть!”. І я розумію, що ця людина не знає елементарних речей, які знає світ завдяки нейропсихології. Якщо діти гризуть олівці в 10 років, вони знаходяться в стресі. Якимось чином ця страшна і домінуюча вчителька вганяє дітей в такий стрес, що єдине, чим вони можуть заспокоїтися - це звернутися до пам’яті раннього віку і погризти ручку. А вчителька цього не розуміє і не змінює свою поведінку.

Яким чином вчителі мають реагувати на булінг в класі - фізичне чи моральне знущання дітей над слабшими? Наскільки я знаю з розповідей знайомих батьків, зараз вчителі найчастіше вдають, що нічого не помічають.

Проблема булінгу існує в усіх країнах. І держави запроваджують спеціальні програми для боротьби з цим явищем. Я сподіваюся, що в Україні так само буде запроваджена така програма. Ми працюємо в тому числі з міжнародними організаціями, щоб залучити найкращі моделі, які придатні до впровадження в Україні.

Якщо закривати очі чи лише карати того, хто булить, це тільки консервує проблему. Дуже важливо змінювати атмосферу в школах і змінювати підхід до суспільної норми і норм спілкування. Мені здається дуже важливим те, що в державний стандарт початкової освіти вперше занесено, що школа має розвивати не лише когнітивний, а й емоційний інтелект. Це важлива річ для профілактики булінгу в старшому шкільному віці.

Але як має реагувати вчитель? Втручатися? Говорити з батьками?

Я сподіваюсь, найближчим часом має стартувати програма за участі Ніка Вуйчіча, місячник антибулінгу. І я дуже сподіваюся, що цей проект стане успішним і покаже приклад, як можна розвивати антибуллінгові програми в Україні.

СЕРДНЯ ТА СТАРША ШКОЛА

Трохи забіжимо вперед - чи стандарти середньої та старшої школи, яких поки нема, передбачають зниження навантаження на дітей? Батьки жаліються на надмірні домашні завдання.

Планується зробити навантаження більш розумним. Якщо в нас в старшій школі діти вивчають понад 20 предметів, то ми повинні сказати собі чесно, що це фікція. Жодна жива людина не може однаково добре вивчити 20 предметів. Це означає, що вони все одно вчать те, що їм потрібно для майбутньої професії, яку вони собі вибрали, а в решті випадків лише роблять вигляд, що вчать. 50% предметів в старшій профільній школі мають бути віддані на варіативну складову.

А в середній?

Важко поки сказати точний відсоток. Все ж до 9 класу діти мають отримати універсальну базову освіту. Насправді, спроба збільшити варіативну складову є і в межах чинного стандарту. Але не всі школи хочуть це робити. Вчителі вважають, що навчання для них, а не для дітей. І, наприклад, довантажують тих вчителів, які мають менше годин, замість того, щоб дати дітям те, що їм потрібно.

Ви робите домашні завдання зі своїм сином?

Пробувала в початковій школі, але, чесно кажучи, я дуже швидко стомлювалася. Він не розумів нудних нецікавих завдань, я дратувалася… І в якийсь момент зрозуміла, що це псує наші стосунки. Якщо в нього будуть не найкращі оцінки - я якось переживу. А якщо він буде вважати мене поганою мамою, яка його не розуміє – це гірше, ніж 8 з якогось предмету. Зараз він вже підліток, і ми просто домовилися, що є певні предмети, з приводу яких у мене високі очікування. А інші предмети - повністю його відповідальність. Він любить точні науки, а от з гуманітарними складніше, але я прийняла це.

Наскільки взагалі нормальна ситуація, коли батьки дитини сидять з нею кожен день над домашнім завданням?

Це не нормально. І так само, як нам потрібно перенавчати вчителів, дуже важливо працювати і з батьками також. Тому що інколи тиск на дитину від батьків ще більший, ніж від вчителя. Часто буває, що вчитель розуміє - ця конкретна дитина цей конкретний предмет з об’єктивних причин не тягне на найвищий бал. А батькам треба найвищий. І вони сидять над дитиною і роблять завдання. Хай задумаються, чи вони діють в інтересах дитини, чи вирішують якісь свої проблеми через дитину.

Вікторія Герасимчук, заступник головного редактора "LB.ua"

ПРОЕКТ

Проект Концепції схвалено за основу на засіданні Колегії Міністерства освіти і науки України 22 лютого 2018 року

Проект Концепції розглянуто на засіданні Комітету з науки та освіти Верховної Ради України 7 лютого 2018 року

Робоча версія станом на 7 березня 2018 року

КОНЦЕПЦІЯ

розвитку педагогічної освіти

Загальний опис і оцінка сучасного стану педагогічної освіти в Україні

Глобальний освітній контекст. Сучасний стан розвитку цивілізації характеризується прискореним розвитком технологій, зростанням транскордонної міграції, різновекторними демографічними тенденціями, докорінними змінами у структурі ринку праці. Зменшується потреба у робочій силі для виконання рутинних операцій, які можуть виконуватися машинами. Змінюються пріоритети у вимогах до компетентностей працівників.  

Майбутнє характеризується зростанням невизначеності. Багато традиційних професій можуть зникнути вже упродовж однієї зміни поколінь, натомість з’являтимуться інші, з невідомими на сьогодні характеристиками. Тому у змісті формальної шкільної та вищої освіти все більша увага надається розвитку загальних (універсальних, ключових тощо) компетентностей, і наголошується на необхідності уміти безперервно вчитися впродовж життя. У парадигмі навчання впродовж життя формальна вища освіта розглядається як відправна.

Усе відчутнішою стає необхідність подолання таких побічних наслідків вузькоспеціалізованої освіти, як фрагментованість світосприйняття, незадовільний стан міжпрофесійних комунікацій, недостатній розвиток інтеграційних процесів у суміжних галузях науки. Це призводить до необхідності переосмислення змісту освіти на користь зростання частки міжпредметної і міжгалузевої інтеграції знань, яка є можливою лише на основі переходу від знань фактів до компетентностей.

Завдяки швидкому розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, зростання об’єму корисних знань супроводжується дедалі більшою їх відкритістю для всіх людей, незалежно від їх місця проживання, віку чи соціально-економічного статусу. Це породжує розмаїття в способах здобуття знань та зростання ролі неформальної та інформальної освіти.

Заклади освіти втрачають монополію в забезпеченні ринку праці кваліфікованими працівниками. Цьому сприяють їх інерційність, надмірна бюрократизація, статичність структур, тривалість процесу формування кадрового потенціалу. Унаслідок цього стає все більш актуальним забезпечення визнання державними інституціями та ринком праці компетентностей, здобутих від провайдерів неформальних освітніх послуг, включаючи платформи масових он-лайн курсів чи неурядові громадські організації.

Особливості педагогічної професії. На шляху розвитку інформаційного суспільства та суспільства знань якісна освіта є одним з головним чинником успіху, а педагог є одночасно і об’єктом, і провідником позитивних змін.

Професії педагогічних працівників є одними з найбільш масових у сучасному суспільстві та перебувають під особливою увагою держави. Зазвичай державою визначаються такі критерії допуску до професійної педагогічної діяльності, як наявність у працівника ступеня вищої освіти за відповідною спеціальністю (програмою підготовки) та/або відповідність його професійної кваліфікації системі вимог, які зафіксовано у відповідному професійному стандарті.

Важливою характеристикою професії є її багатогранність, яка у своїх вищих проявах підіймається до мистецтва. Високий рівень академічних досягнень, продемонстрований здобувачем педагогічного фаху під час навчання у закладі освіти, не гарантує його успішності в професійній діяльності. Освітня кваліфікація педагогічного працівника не є тотожною його професійній кваліфікації. Оцінка діяльності як самого педагога, так і інституцій, причетних до його підготовки, повинна формуватися з об’єктивних та експертних показників, отриманих з різних джерел, зокрема, від основних заінтересованих сторін, представників громади та влади.

Програми підготовки педагогів містять складники психолого-педагогічної та практичної підготовки, а в багатьох випадках предметної спеціальності, включно з методикою викладання. На континуумі навчання педагогічного працівника впродовж життя виділяють три основні етапи:  відправну формальну освіту; початок професійної діяльності – педагогічну інтернатуру, яка повинна супроводжуватися комплексом спеціальних заходів сприяння входженню працівника в професію; безперервний професійний розвиток.

На особливу увагу заслуговують питання підготовки педагогів до роботи з особами з особливими потребами, що передбачають обізнаність з особливостями психофізичного розвитку таких осіб та володіння спеціальними методиками.

Загальновизнаними є такі спільні виклики на шляху до створення якісної системи підготовки та професійного розвитку педагогів як розпорошення відповідальності між різними інституціями за різні етапи становлення і професійного розвитку педагога, проблеми поєднання в єдиній програмі підготовки опанування обраною предметною спеціальністю з аспектами викладання та міждисциплінарних зв’язків; недостатню обізнаність з необхідністю і методами дослідницької діяльності на рівні свого робочого місця; недостатню розвиненість системи розподілу специфічних ролей між членами педагогічного колективу.

Міжгалузевий характер педагогічної освіти обумовлює різні траєкторії набуття педагогічної професії.

Проблема, яка потребує розв’язання

Проблемою, яка потребує розв’язання, є дисбаланс між запитами українського суспільства на висококваліфікованих педагогічних працівників, перспективами його розвитку, глобальними технологічними змінами та існуючою системою педагогічної освіти, а також готовністю педагогічних працівників до сприйняття та реалізації освітніх реформ в Україні.

Ця проблема стала наслідком тривалого впливу багатьох чинників:

незадовільний рівень оплати праці, зниження соціального статусу, можливостей і мотивації до діяльності та професійного розвитку педагогічних працівників;

застарілі зміст, структура, стандарти та методики (технології) навчання в системі педагогічної освіти, які не забезпечують майбутнім педагогам можливості оволодіння компетентнісним підходом та сучасними ефективними інструментами педагогічної праці;

недостатня ресурсна підтримка професійної діяльності педагогічних працівників, практично повна відсутність експериментально-лабораторної бази та обладнання як для підготовки вчителів природничих та технічних спеціальностей, педагогів професійного навчання, так і для їх професійної діяльності;

моделі та методики (технології) професійного розвитку педагогічних працівників, які зорієнтовані на формальне дотримання встановлених вимог, а не на особистісне та професійне зростання педагогічних працівників;

невідповідні сучасним стандартам умови науково-педагогічної (педагогічної) діяльності та склад працівників закладів педагогічної освіти, які здебільшого не можуть забезпечити підготовку педагогічних працівників для роботи в умовах прискореної модернізації змісту освіти та методів навчання;

відірваність від практичних освітянських потреб, недостатній рівень аналітичності, доказовості та доброчесності досліджень у галузі педагогічних наук, що ускладнює їх використання в якості наукової основи освітнього процесу;

неефективність профорієнтаційної роботи в закладах педагогічної освіти, відсутність комплексу заходів професійного педагогічного та психологічного відбору майбутніх здобувачів педагогічного фаху;

відсутність дієвої координації між закладами педагогічної освіти, місцевою владою та роботодавцями в частині змісту освітнього процесу та практичної підготовки здобувачів освіти.

Проявами проблеми є:

погіршення якості освіти, яке зумовлене неспроможністю значної частини педагогічних працівників та здобувачів педагогічної освіти до опанування та практичного використання новітніх технологій і методик навчання,  виховання та розвитку;

розмивання довіри суспільства до професійної спільноти педагогічних працівників як носіїв знань, культури та суспільних цінностей;

внутрішня (в інші види професійної діяльності) та зовнішня (до інших країн) міграція значної частини перспективних педагогічних працівників;

зниження суспільного престижу педагогічної праці та тенденція до позиціонування її другорядності у порівнянні іншими видами розумової праці.

Мета Концепції

Метою Концепції є вдосконалення системи педагогічної освіти для створення бази підготовки педагогічних працівників нової генерації, створення умов для залучення до педагогічної діяльності найкращих фахівців інших професій та забезпечення умов для становлення і розвитку сучасних альтернативних моделей безперервного професійного та особистісного розвитку педагогів, які, у тому числі, стануть ключовою умовою впровадження Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти "Нова українська школа" на період до 2029 року.

Шляхи і способи розв’язання проблем

Розв’язання проблеми передбачається здійснити шляхом проведення комплексної реформи системи педагогічної освіти, безперервного професійного та особистісного розвитку педагогічних працівників, зокрема структури, змісту, організації та методики (технології) навчання, збільшення в освітніх програмах питомої ваги практичної підготовки,

Реформування педагогічної освіти передбачає дії за напрямами:

І. Розроблення сучасної моделі педагогічної професії в контексті потреб суспільства, перспектив розвитку національної економіки та глобальних технологічних змін.

ІІ. Трансформація вищої, фахової передвищої освіти за педагогічними спеціальностями (формальної педагогічної освіти).

ІІІ. Визначення перспективних шляхів безперервного професійного розвитку та підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

І. Розроблення сучасної моделі педагогічної професії в контексті потреб суспільства, перспектив розвитку національної економіки та глобальних технологічних змін.

1.1. Особливий статус педагогічної професії

Професії педагогічних працівників в закладах освіти мають бути законодавчо визнані регульованими, виходячи з поєднання високої суспільної значущості і відповідальності та особливостей постійної зайнятості переважно в публічному секторі. Цей статус має передбачати баланс спеціальних вимог до підготовки, професійної діяльності та професійного вдосконалення педагогічних працівників і визначених законом гарантій, привілеїв та можливостей за професійною ознакою. На рівні з іншими регульованими професіями (правничі, лікарські, військові, морські тощо) засади підготовки та професійного вдосконалення педагогічних працівників потребують законодавчого врегулювання і відповідно до цього мають бути визначені через галузеву систему кваліфікацій (зокрема, визначені правомірні та об’єктивно обґрунтовані регулювання діяльності закладів вищої та фахової передвищої освіти в частині визначення змісту освіти та організації освітнього процесу) і додаткові вимоги до систем внутрішнього та зовнішнього забезпечення якості педагогічної освіти (її змісту освіти, кадрового і матеріально-технічного забезпечення тощо).

Підготовка педагогічних працівників здійснюється за спеціальностями галузі знань 01 «Освіта/Педагогіка» та іншими спеціальностями, якщо це передбачено відповідними освітніми програмами та вони відповідають встановленим вимогам.

Заслуговують підтримки зусилля, спрямовані на підготовку педагогічних працівників за новими перспективними професіями, зокрема, «викладач для дорослих учнів (андрагог)», «тьютор», «модератор», «фасілітатор», «асистент вчителя» тощо.

Формування нового бачення перспектив педагогічної професії, привабливості професійної кар’єри педагога, престижності здобуття педагогічної освіти в Україні потребує запровадження спеціальної моделі державної підтримки здобуття педагогічної освіти.

1.2. Створення галузевої системи кваліфікацій

Важливим системоутворюючим чинником реформи педагогічної освіти є створення галузевої системи кваліфікацій, що передбачає розроблення:

галузевих рамок кваліфікацій;

професійних стандартів;

кодексу етики педагогічного працівника;

стандартів вищої та фахової передвищої освіти за спеціальностями галузі знань 01 «Освіта/Педагогіка» на основі професійних стандартів або гармонізованих з ними, включаючи спільну частину (у межах спеціальності та рівня освіти) з вимогами до власне педагогічних компетентностей та вимогами до атестації (сертифікації) здобувачів вищої освіти;

особливих розділів стандартів вищої та фахової передвищої освіти за спеціальностями галузі знань 01 «Освіта/Педагогіка» для регульованих професій, які визначають структуру освітніх програм, граничні співвідношення між циклами в них та вимоги до практичної підготовки;

вимог до освітніх програм вищої та фахової передвищої освіти за спеціальністю іншої галузі знань (крім галузі 01 Освіта/педагогіка»), для яких можливе присвоєння професійної кваліфікації педагогічного працівника (визначаються в Порядку присвоєння професійної кваліфікації педагогічного працівника); вимог до програм проходження вступу до професійної діяльності (педагогічна інтернатура) та до кваліфікаційних іспитів для присвоєння професійної кваліфікації педагогічного працівника закладом вищої чи післядипломної освіти або відповідним кваліфікаційним центром після не менше ніж одного року роботи на посадах педагогічних працівників у системі загальної середньої освіти (відповідно до кваліфікаційних вимог до педагогічного працівника чи відповідного професійного стандарту з урахуванням спеціальності, предметної спеціальності), а також в дошкільній, позашкільній, професійній (професійно-технічній) та фаховій передвищій освіті, спеціалізованій освіті відповідних рівнів.

1.3. Додаткові вимоги щодо забезпечення якості підготовки та професійного розвитку педагогічних працівників

Система внутрішнього забезпечення якості підготовки педагогічних працівників повинна додатково передбачати:

оцінку здатності та здібності до педагогічної діяльності вступників на програми фахової передвищої освіти, початкового рівня (короткого циклу) та першого (бакалаврського) рівня вищої педагогічної освіти (психологічне тестування, творчі заліки та/або інші способи підтвердження особистісних здатностей та здібностей до педагогічної діяльності);

вимоги до викладачів, які здійснюють психолого-педагогічну та методичну підготовку педагогічних працівників, забезпечують традиційні види підвищення кваліфікації педагогічних працівників, щодо досвіду практичної роботи в закладах дошкільної, загальної середньої, професійної (професійно-технічної), позашкільної освіти, та/або закладах спеціалізованої освіти відповідного рівня, та/або підготовки підручників та посібників з грифом МОН для системи загальної середньої освіти до та/або під час участі в підготовці педагогічних працівників;

долучення досвідчених педагогічних працівників з систем дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної) освіти, спеціалізованої освіти відповідних рівнів до викладання окремих курсів чи проведення занять для майбутніх педагогів;

поєднання навчання здобувачів вищої та фахової передвищої педагогічної освіти з педагогічною діяльністю у форматах волонтерства, практичної підготовки, стажування, дуальної форми здобуття освіти, роботи в канікулярний період, на неповний робочий день та/або тиждень тощо.

Додаткові вимоги до системи внутрішнього забезпечення якості підготовки педагогічних працівників встановлюються у відповідних стандартах вищої освіти.

Система зовнішнього забезпечення якості підготовки та професійного розвитку педагогічних працівників повинна додатково передбачати:

залучення окремих досвідчених працівників закладів дошкільної, загальної середньої, професійно-технічної та/або позашкільної освіти (які не навчались та/або не працювали раніше в оцінюваному закладі) та/або професійних об’єднань педагогічних працівників  та інших громадських об’єднань, що діють у сфері освіти до процедур акредитації освітніх програм та інституційної акредитації (інституційного аудиту) закладів освіти;

попереднє оцінювання освітніх програм до початку освітньої діяльності за ними (авторизація), що проводиться безоплатно Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти (для освітніх програм вищої освіти) або Державною службою якості освіти (для освітніх програм фахової передвищої освіти), та проводиться повторно в разі суттєвих змін в освітній програмі та/або кадровому чи ресурсному забезпеченні її реалізації.

Додаткові вимоги до системи зовнішнього забезпечення якості підготовки педагогічних працівників встановлюються Положенням про акредитацію освітніх програм.

1.4. Педагогічна праця в суспільстві знань та технологій

Здобуття Україною гідного місця у міжнародному поділі праці в епоху знань та технологій можливо лише за умови підтримки, поваги та належної оцінки педагогічної праці. У сучасному суспільстві має толеруватись як тривала професійна педагогічна кар’єра, так і звернення до педагогічної праці на певних етапах особистісного та професійного зростання в інших сферах діяльності. Наявність досвіду професійної педагогічної діяльності з часом повинна стати перевагою для зайняття багатьох суспільно значущих посад у публічній сфері.

Важливим завданням держави є забезпечення притоку до сфер дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної) фахової передвищої, спеціалізованої освіти відповідних рівнів та вищої педагогічної освіти нових людей, які мають бажання і здатні до здійснення позитивних змін. З цією метою держава сприяє диверсифікації шляхів доступу до педагогічної професії за рахунок забезпечення розмаїття моделей та програм формальної педагогічної освіти, а також впровадження механізмів визнання результатів неформальної та інформальної освіти закладами освіти та кваліфікаційними центрами.

Держава заохочує на національному та регіональному рівнях випускників загальноосвітніх шкіл, а також осіб з різними рівнями вищої освіти, до здобуття  педагогічної освіти, у тому числі й шляхом надання цільової фінансової допомоги, а також заохочує та залучає для цього недержавні джерела фінансування. Зокрема, важливим внеском у залучення випускників закладів вищої та фахової передвищої освіти до роботи в закладах дошкільної, середньої та професійної (професійно-технічної), спеціалізованої освіти відповідних рівнів освіти має стати укладання з ними  середньострокових строкових трудових договорів (на добровільній основі), які передбачають надання гарантованої роботи за фахом та виплату підйомних.

1.5. Професійна орієнтація до здобуття педагогічної освіти

Формування якісного контингенту здобувачів педагогічної освіти потребує розгортання системи спеціальних заходів для професійної орієнтації молоді та популяризації педагогічної діяльності. До таких заходів може бути віднесено створення класів педагогічного профілю в старшій профільній школі, у тому числі на базі педагогічних коледжів, проведення конкурсів педагогічної майстерності для учнів загальноосвітніх навчальних закладів, молодіжних педагогічних фестивалів у канікулярний період тощо.

Для вступників на педагогічні спеціальності до закладів вищої освіти на основі повної загальної середньої освіти, яким відповідно до Закону України «Про вищу освіту» надано право на першочергове зарахування до вищих педагогічних навчальних закладів за державним (регіональним) замовленням, формуються закриті (фіксовані) конкурсні пропозиції з урахуванням можливостей закладів вищої освіти відповідного регіону.

ІІ. Трансформація вищої та фахової передвищої освіти за педагогічними спеціальностями

2.1. Головне завдання трансформації педагогічної освіти

Головним завданням трансформації педагогічної освіти є забезпечення її випереджаючого розвитку. Відповідно до цього рівень освіченості (включаючи усереднений рівень здобутої формальної освіти) педагогічної спільноти повинен неперервно зростати як за рахунок освітнього рівня молодих фахівців, так і за рахунок професійного та особистісного розвитку педагогічних працівників. Усі здобувачі освіти мають отримати доступ до найсучасніших знань, які можуть бути опановані ними на відповідних освітніх рівнях, та освітніх методик (технологій), що потребує невідкладної належної підготовки педагогічних працівників. Педагогічним працівникам закладів освіти має надаватись моральне та матеріальне заохочення для підвищення свого освітнього рівня.

2.2. Ключові завдання різних рівнів педагогічної освіти

Завданням третього (освітньо-наукового чи освітньо-творчого) рівня вищої педагогічної освіти є підготовка педагогів-дослідників (педагогів-виконавців у мистецькій освіті) для усіх складників освіти (дошкільна освіта, повна загальна середня освіта, позашкільна освіта, спеціалізована освіта, професійна (професійно-технічна) освіта, фахова передвища освіта, вища освіта, освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта), які здатні розв’язувати комплексні проблеми в галузі педагогічної та/або дослідницько-інноваційної діяльності, що передбачає глибоке переосмислення наявних та створення нових цілісних знань та/або професійної практики. Вони мають бути здатними здійснювати аналітичне осмислення стану та перспектив розвитку (відповідної спеціальності) сфери освіти, створювати та впроваджувати нові зміст освіти і методики (технології) навчання, поєднувати власну педагогічну (науково-педагогічну, мистецько-виконавську) діяльність на високому професійному рівні з поширенням нових знань і кращої практики в педагогічній спільноті, продовженням традицій національної мистецької виконавської школи. Особливим завданням третього (освітньо-наукового) рівня вищої педагогічної освіти є підготовка наукових та науково-педагогічних працівників на рівні, що відповідає міжнародним, зокрема, європейським вимогам до докторів філософії/докторів мистецтва, які мають забезпечити якість вищої педагогічної освіти та наукових досліджень у сфері освіти (едукалогії, освітології).

Завданням другого (магістерського) рівня вищої педагогічної освіти є підготовка висококваліфікованих педагогічних працівників для усіх складників освіти (дошкільна освіта, повна загальна середня освіта, позашкільна освіта, спеціалізована освіта, професійна (професійно-технічна) освіта, фахова передвища освіта, вища освіта, освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта), які здатні розв’язувати складні задачі і проблеми навчання, виховання та розвитку, що передбачає проведення досліджень та/або здійснення інновацій, характеризується невизначеністю умов і вимог. Вони мають бути здатними брати участь у створенні та впровадженні нових змісту освіти та методик (технологій) навчання, поєднувати власну педагогічну (науково-педагогічну, мистецько-педагогічну) діяльність на високому професійному рівні з поширенням кращої практики, експертною діяльністю та наставництвом на основі власного педагогічного досвіду. Особливим завданням другого (магістерського) рівня вищої педагогічної освіти є підготовка педагогічних працівників для забезпечення закладів (передусім, педагогічної, спеціалізованої) фахової передвищої, післядипломної та профільної середньої освіти академічного і професійного спрямування. Особи, які здобули  другий (магістерський) рівень і продемонстрували здатність до дослідницької роботи у галузі освіти, мають заохочуватись до здобуття третього (освітньо-наукового чи освітньо-творчого) рівня вищої педагогічної освіти. Суттєві переваги при вступі на програми другого (магістерського) рівня вищої освіти повинні надаватись особам, які здобули практичний досвід педагогічної роботи в закладі освіти не менше двох років після отримання диплома бакалавра.

Завданням першого (бакалаврського) рівня вищої педагогічної освіти є підготовка кваліфікованих педагогічних працівників для дошкільної освіти, початкової та базової середньої освіти, позашкільної освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, спеціалізованої початкової мистецької освіти, які здатні вирішувати складні спеціалізовані задачі та практичні проблеми навчання,  виховання та розвитку, що передбачає застосування певних теорій та методів відповідних наук і характеризується комплексністю та невизначеністю умов. Особливим завданням першого (бакалаврського) рівня вищої педагогічної освіти є підготовка педагогічних працівників для забезпечення потреб базової середньої освіти, професійної (професійно-технічної) освіти, спеціалізованої початкової мистецької освіти. Особи з першим (бакалаврським) рівнем вищої педагогічної освіти мають заохочуватись до здобуття другого (магістерського) рівня вищої педагогічної освіти, передусім у межах системи безперервного професійного розвитку з відривом або без відриву від професійної діяльності (зокрема, шляхом неформальної освіти та визнання результатів навчання в системі формальної освіти).

Завданням початкового рівня (короткого циклу) вищої педагогічної освіти є підготовка кваліфікованих педагогічних працівників для дошкільної освіти, початкової середньої освіти, базової середньої освіти (за предметними спеціальностями: Образотворче мистецтво, Трудове навчання та технології, Музичне мистецтво, Фізична культура) та позашкільної освіти, початкової мистецької освіти, майстрів виробничого навчання для професійної (професійно-технічної) освіти, які здатні вирішувати складні спеціалізовані задачі та деякі практичні проблеми навчання та виховання, що передбачає застосування положень і методів відповідних наук і характеризується певною невизначеністю умов, нести відповідальність за результати своєї діяльності та контролювати інших осіб у певних ситуаціях, цей рівень може виступати в якості проміжного ступеня освіти в підготовці педагогічних працівників для інших складників освіти. Особливим завданням початкового рівня (короткого циклу) вищої педагогічної освіти є підготовка педагогічних працівників для дошкільної, початкової середньої освіти та позашкільної освіти, початкової мистецької освіти, майстрів виробничого навчання для професійної (професійно-технічної) освіти. Початковий рівень (короткий цикл) вищої педагогічної освіти не може розглядатись як завершальний, а відповідним педагогічним працівникам надається можливість професійного вдосконалення шляхом здобуття першого (бакалаврського) рівня вищої педагогічної освіти.

Завданням фахової передвищої педагогічної освіти є підготовка кваліфікованих педагогічних працівників для дошкільної освіти, початкової мистецької освіти, а також вихователів, майстрів виробничого навчання для професійно-технічної освіти та асистентів вчителя для різних рівнів освіти, які здатні самостійно виконувати типові спеціалізовані завдання навчання та виховання, нести відповідальність за результати своєї діяльності та контролювати інших осіб у певних ситуаціях. Фахова передвища педагогічна освіта може розглядатись лише як проміжний етап професійної підготовки та розвитку педагогічного працівника, який передбачає надалі здобуття початкового рівня (короткого циклу) або першого (бакалаврського) рівня вищої педагогічної освіти.

Загалом:

у профільній старшій школі та закладах фахової передвищої освіти на посадах вчителів та викладачів, відповідно, можуть працювати особи з освітою не нижче другого (магістерського) рівня вищої освіти (крім викладачів мистецьких дисциплін, трудового навчання та технологій, фізичної культури та захисту Вітчизни, яке можуть здійснювати особи з освітою не нижче першого (бакалаврського) рівня вищої освіти);

у системі базової середньої освіти та професійно-технічної освіти третього ступеня на посадах педагогічних працівників  можуть працювати особи з освітою не нижче першого (бакалаврського) рівня вищої освіти (крім вихователів та асистентів вчителя, майстрів виробничого навчання);

у системі початкової середньої освіти, позашкільної освіти та професійно-технічної освіти першого-другого ступеня на посадах педагогічних працівників  можуть працювати особи з освітою не нижче початкового рівня (короткого циклу) вищої освіти (крім вихователів, асистентів вчителя, майстрів виробничого навчання, викладачів (майстрів) народної творчості);

у системі дошкільної освіти, початкової мистецької освіти, а також на посадах вихователів, асистентів вчителя, майстрів виробничого навчання, викладачів (майстрів) народної творчості у системі початкової середньої освіти, позашкільної освіти та професійно-технічної освіти першого-другого ступеня, на посадах вихователів та асистентів вчителя, майстрів виробничого навчання у системі базової середньої освіти та професійно-технічної освіти третього ступеня можуть працювати особи з фаховою передвищою освітою.

Ці вимоги не поширюються на здобувачів освіти, які поєднують практичну педагогічну діяльність зі здобуттям відповідної освіти. Зокрема, особи з фаховою передвищою педагогічною освітою можуть працювати на посадах вчителів у системі початкової середньої освіти за умови одночасного здобуття початкового рівня (короткого циклу) або першого (бакалаврського) рівня вищої освіти.

2.3. Педагогічна освіта в розрізі закладів освіти

Програми третього (освітньо-наукового чи освітньо-творчого), другого (магістерського) та першого (бакалаврського) рівня можуть реалізовуватись в педагогічних, класичних, технічних, мистецьких, інших профільних та багатопрофільних закладах вищої освіти усіх форм власності. Заслуговує підтримки відновлення та розвиток програм педагогічної освіти в класичних університетах. Позитивним є розширення участі в підготовці педагогів у технічних, аграрних та інших закладів вищої освіти з урахуванням їх профільності (передусім за спеціальністю 015 «Професійна освіта»). Заклади післядипломної педагогічної освіти можуть брати участь у реалізації таких освітніх програм при наявності відповідної ліцензії, зокрема в разі інтеграції до структури університетів. Важливим чинником підвищення якості вищої педагогічної освіти є конкуренція освітніх програм державних закладів вищої освіти в умовах широкого конкурсу та комунальних закладів вищої освіти в умовах адресного розміщення державного (регіонального) замовлення, а також включення до мережі підготовки педагогічних працівників приватних закладів вищої освіти (включаючи доступ до державного замовлення на умовах широкого конкурсу). Регулювання широкого конкурсу з педагогічних спеціальностей має здійснюватися з урахуванням потреб регіонів у підготовці фахівців відповідного профілю.

Програми початкового рівня (короткого циклу) вищої та фахової передвищої педагогічної освіти реалізуються в спеціалізованих підрозділах університетів, академій та інститутів, в спеціалізованих педагогічних коледжах або педагогічних підрозділах в складі багатопрофільних коледжів (як у системі вищої, так і фахової передвищої освіти за наявності відповідних ліцензій). Реалізація програм підготовки початкового рівня (короткого циклу) вищої педагогічної освіти може здійснюватися у співпраці університетів та коледжів, які спільними зусиллями забезпечують якість вищої освіти та її наближеність до місць проживання відповідної категорії здобувачів освіти. При таких коледжах у системі фахової передвищої освіти можуть створюватися класи профільної старшої школи, зокрема професійного педагогічного профілю (з підгрупами різного предметного спрямування). Крім того, освітній ступінь молодшого бакалавра може бути присуджений здобувачу освітнього ступеня бакалавра після успішного виконання частини освітньо-професійної програми в обсязі 120-150 кредитів та складання атестаційного іспиту. Загалом, реформування педагогічних коледжів має відбуватись відповідно до Концепції реалізації державної політики у сфері реформування підготовки за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.

2.4. Педагогічна освіта в розрізі спеціальностей, предметних спеціальностей, спеціалізацій та додаткових спеціалізацій

Заклади вищої освіти можуть самостійно визначати предметні спеціальності, спеціалізації та додаткові спеціалізації і реалізувати їх у межах освітніх програм відповідного рівня. Міністерство освіти і науки встановлює правила сполучення (поєднання) спеціальностей, предметних спеціальностей та спеціалізацій в освітніх програмах та визначає предметні спеціальності, за якими надається державна підтримка.

Правила сполучення (поєднання) спеціальностей та спеціалізацій в освітніх програмах підготовки педагогічних працівників для закладів спеціалізованої освіти визначаються відповідним центральним органом виконавчої влади за погодженням з Міністерством освіти і науки України.

Освітні програми здобуття вищої освіти за спеціальностями 012 «Дошкільна освіта», 013 «Початкова освіта», 016 «Спеціальна освіта» можуть передбачати підготовку з другої спеціальності (012 «Дошкільна освіта», 013 «Початкова освіта», 024 «Хореографія», 053 «Психологія» або 231 «Соціальна робота») для здобуття професійної педагогічної кваліфікації або з додаткової спеціалізації.

Державна підтримка (державне замовлення, регіональне замовлення тощо) може надаватись закладам вищої освіти, які здійснюють підготовку за спеціальністю 014 «Середня освіта» на першому і другому рівнях вищої освіти не менше, ніж за двома предметними спеціальностями. У сполученні предметних спеціальностей пріоритет надається здобуттю більш широкого спектру компетентностей порівняно з іншими галузями освіти, де перевага надається поглибленому засвоєнню спеціалізованих компетентностей. Заклади вищої освіти вільні у виборі другої предметної спеціальності. Ліцензійні умови провадження освітньої діяльності повинні містити окремі роз’яснення щодо особливостей ліцензування спеціальності 014 «Середня освіта» як міжгалузевої у частині вимог до складу проектної групи та групи забезпечення, враховуючи загальний для всіх предметних спеціальностей характер складової психолого-педагогічної підготовки. Замість другої предметної спеціальності може здійснюватися підготовка з спеціальностей 013 «Початкова освіта», 024 «Хореографія», 053 «Психологія» або 231 «Соціальна робота». Крім того у межах освітньої програми може здобуватись кваліфікація для викладання інтегрованого курсу (на основі включених до програми предметів) та/або додаткова спеціалізація.

Вища освіта за спеціальністю 015 «Професійна освіта» може здобуватись за двома спеціалізаціями. Замість другої спеціалізації може здійснюватися підготовка за спеціальностями 231 «Соціальна робота» або додатковою спеціалізацією.

2.5. Розширення практичної підготовки, присвоєння професійної кваліфікації педагогічного працівника

Обов’язковою складовою освітнього процесу підготовки здобувача вищої або фахової передвищої освіти до педагогічної професії є безперервна педагогічна практика. Для виконання цього ключового завдання обсяг практичної підготовки має складати не менше 30 кредитів ЄКТС у межах обов’язкової частини бакалаврських програм (починаючи з першого року навчання, у різних закладах освіти і різних класах (курсах)) і не менше 30 кредитів (включно з магістерським дослідженням) у межах обов’язкової частини магістерських програм (у різних закладах освіти і різних класах (курсах)). У разі реалізації освітніх програм за дуальною формою здобуття освіти обсяг практичної підготовки може бути збільшено за рахунок поєднання теоретичного навчання та практичної роботи, починаючи з другого-третього курсу бакалаврату. Практична педагогічна діяльність здобувача вищої або фахової передвищої педагогічної освіти під час навчання може бути врахована як практична підготовка.

Особі, яка успішно завершила навчання за спеціальностями галузі знань 01 «Освіта/Педагогіка», або за іншою спеціальністю з дотриманням вимог до освітніх програм вищої та фахової передвищої освіти за спеціальністю іншої галузі знань (крім галузі 01 Освіта/педагогіка»), для яких можливе присвоєння професійної кваліфікації педагогічного працівника, закладом вищої, фахової передвищої освіти присвоюється відповідна професійна кваліфікація педагогічного працівника. Присвоєння професійної кваліфікацій педагогічного працівника має проводитись з урахуванням результатів єдиного державного кваліфікаційного іспиту з психолого-педагогічної підготовки, предметної спеціальності (за наявності) та методики викладання на завершальній стадії навчання на відповідному освітньому рівні.

2.6. Професійні права педагогічних працівників та педагогічна інтернатура

Наявність професійної кваліфікації педагогічного працівника є підставою для прийняття такої особи на відповідну посаду на постійну роботу.

Особи, які після завершення навчання вперше зайняли посаду педагогічного працівника, проходять однорічну педагогічну інтернатуру в статусі педагога-стажиста. У цей період вони мають отримати досвідченого наставника такої самої або спорідненої спеціальності (предметної спеціальності або спеціалізації) з того самого або іншого закладу освіти. Програма наставництва розробляється наставником спільно з педагогом-стажистом, передбачаючи різні форми професійного розвитку (взаємне відвідування уроків, опрацювання відповідної літератури тощо) із залученням науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти.

Особі, яка успішно завершила період педагогічної інтернатури у закладі дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної освіти, спеціалізованої, фахової передвищої освіти відповідним закладом видається сертифікат установленого зразка. Сертифікат про успішне завершення періоду педагогічної інтернатури є необхідною умовою для просування особи формальними етапами професійного розвитку (у вигляді кваліфікаційних категорій, звань, посад тощо).

2.7. Особливості організації підготовки за спеціальностями галузі 01 «Освіта/Педагогіка» після визнання регульованих професій

Після законодавчого визнання педагогічних професій регульованими (в усіх або частині закладів вищої освіти) може бути впроваджений особливий порядок ступеневої підготовки фахівців. Вступники на основі повної загальної середньої освіти або фахової передвищої освіти зможуть вступати для здобуття ступеня молодшого бакалавра на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти (в обсязі 120 кредитів ЄКТС на основі повної загальної середньої освіти) за умови успішного проходження зовнішнього незалежного оцінювання. В освітніх програмах має бути забезпечена фундаментальна підготовка за спеціальністю, зокрема, в межах спеціальності 014 «Середня освіта» за освітніми галузями («Мови і літератури», «Суспільствознавство», «Мистецтво», «Математика», «Природознавство», «Технології», «Здоров’я і фізична культура») та пропедевтична психолого-педагогічна підготовка.

Після здобуття ступеня молодшого бакалавра здобувачі вищої педагогічної освіти зможуть продовжити навчання на першому (бакалаврському) рівні вищої освіти (в обсязі 120 кредитів ЄКТС на основі молодшого бакалавра) і на другому (магістерському) рівні вищої освіти (в обсязі до 120 кредитів ЄКТС на основі бакалавра). У деяких випадках може використовуватись альтернативна наскрізна програма підготовки магістрів (180-210 кредитів ЄКТС на основі молодшого бакалавра).

2.8. Вимоги до освітніх програм підготовки педагогічних працівників, які необхідні для впровадження Концепції реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти "Нова українська школа"

Модернізація освітніх програм має передбачати, зокрема:

впровадження компетентнісного, особистісно-орієнтованого підходу в педагогічній освіті, забезпечення формування загальних (універсальних, ключових тощо) компетентностей, набуття педагогічними працівниками вмінь та досвіду формування компетентностей в учнів, опанування педагогічними технологіями, посилення практичної складової педагогічної освіти, максимальне наближення психолого-педагогічної та методичної підготовки до умов практичної фахової діяльності, запровадження принципу дитиноцентризму та педагогіки партнерства, що ґрунтується на співпраці учня, вчителя,  батьків і громадськості з урахуванням принципів інклюзивної освіти;

набуття навичок дослідницької діяльності на майбутній посаді;

набуття необхідних компетентностей та досвіду роботи з дітьми з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного та спеціального навчання;

формування менеджерських та управлінських навичок для ефективної діяльності в умовах реальної автономії закладів освіти;

забезпечення практичної підготовки шляхом неперервної педагогічної практики студентів на базі дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійних (професійно-технічних) закладів освіти;

сприяння формуванню соціально зрілої особистості педагогічного працівника, прийняттю цінностей громадянського (відкритого демократичного) суспільства, поваги до держави та її правової системи, усвідомлення обов’язку захисту України, національної ідентичності та толерування полікультурності, готовності до трансляції цих якостей учням;

прищеплення інноваційності як способу мислення та ключового інструменту лідерства в умовах державно-громадського партнерства, сприйняття глобалізації освітніх процесів та конкурентності як обов’язкових умов розвитку системи педагогічної освіти.

2.9. Академічна мобільність здобувачів вищої педагогічної освіти

Забезпечення академічної мобільності здобувачів може бути вагомим фактором як привабливості вищої педагогічної освіти, підвищення її якості, ознайомлення з культурою та традиціями різних регіонів країни та світу, так і підготовки до професійної діяльності в складному мультикультурному контексті.

Здобувачам першого (бакалаврського) та наступних рівнів вищої педагогічної освіти забезпечується можливість семестрового навчання на подібній освітній програмі в іншому регіоні України або за кордоном, у тому числі зі збереженням бюджетного фінансування.

2.10. Оновлення матеріально-технічної бази закладів вищої та фахової передвищої педагогічної освіти

Переважна частина матеріально-технічної бази державних закладів педагогічної освіти різного рівня знаходиться в незадовільному стані, навчальне обладнання здебільшого застаріло ще до народження сьогоднішніх здобувачів вищої освіти. Необхідно усвідомити неможливість досягнення реальних результатів підвищення якості підготовки сучасного педагогічного працівника без серйозних державних інвестицій, залучення приватних інвестицій в ремонт, термомодернізацію та відновлення матеріально-технічної бази та придбання нового навчального обладнання для закладів вищої та фахової передвищої педагогічної освіти. Існує нагальна потреба в розробленні програми забезпечення закладів педагогічної освіти сучасним технологічним обладнанням для освітнього процесу.

2.11. Особливості науково-методичного забезпечення закладів вищої та фахової передвищої педагогічної освіти

Заклади вищої та фахової передвищої педагогічної освіти повинні бути в повному обсязі забезпечені підручниками та посібниками для складників освіти, для яких здійснюється підготовка фахівців, і які видаються за бюджетні кошти.

До державної програми видання підручників необхідно включити Бібліотеку вчителя з методик навчання шкільних предметів, включаючи Керівництва для вчителів до виданих за бюджетні кошти підручників.

ІІІ. Визначення перспективних шляхів безперервного професійного розвитку та підвищення кваліфікації педагогічних працівників

3.1. Безперервний професійний розвиток та підвищення кваліфікації педагогічних працівників

Безперервний професійний розвиток та підвищення кваліфікації педагогічних працівників передбачає набуття нових та вдосконалення раніше набутих компетентностей на основі здобутої освіти та практичного досвіду.

Безперервний професійний розвиток може здійснюватися шляхом формальної, неформальної та інформальної освіти. Здобуті у формальній освіті кваліфікації зараховуються як підвищення кваліфікації і не потребують окремого визнання чи підтвердження.

Накопичення визнаних результатів навчання у формальній, неформальній та/або інформальній освіті може бути підставою для присвоєння професійних (зокрема, часткових) та здобуття повних освітніх кваліфікацій.

Необхідно врегулювати питання врахування стажу науково-педагогічної роботи до стажу педагогічної роботи, у тому числі при проведенні конкурсного відбору на посади керівників закладів освіти.

3.2. Особливості визнання традиційного та інших видів підвищення кваліфікації

Традиційним видом підвищення кваліфікації є навчання у закладах освіти, що мають ліцензію на підвищення кваліфікації або провадять освітню діяльність за акредитованою освітньою програмою, передбачає набуття особою нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей у межах професійної діяльності або галузі знань і може завершуватися присвоєнням професійних та/або присудженням часткових освітніх кваліфікацій, а його результати не потребують окремого визнання і підтвердження.

До інших видів підвищення кваліфікації педагогічних працівників відносяться стажування, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, семінарах-практикумах, семінарах-нарадах, семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо (у тому числі, за кордоном). Обов’язковою умовою для визнання результатів інших видів підвищення кваліфікації є опис набутих нових та/або вдосконалених відповідно до фаху раніше набутих компетентностей і досягнутих результатів навчання, співвимірних з витраченим на це часом. Міністерством освіти і науки може бути затверджений перелік організаторів таких заходів, сертифікати яких прирівнюються до документів ліцензованих закладів освіти.

Загальна кількість академічних годин для підвищення кваліфікації педагогічного працівника впродовж п’яти років не може бути меншою 150 годин, з яких певна кількість має бути спрямована на вдосконалення знань, вмінь і практичних навичок у частині роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

Рішення про визнання результатів інших видів підвищення кваліфікації керівників закладів освіти та їх заступників набуває чинності після затвердження засновником закладу або уповноваженим ним органом.

3.3. Стажування у кращих педагогічних працівників як вид підвищення кваліфікації, націлений на поширення ефективної практики

Запозичення педагогічними працівниками практичного досвіду виконання професійних завдань та обов’язків від кращих педагогічних працівників (наставників) має розглядатись як пріоритетний вид підвищення кваліфікації і передбачати атестацію стажерів у формі розроблення методичних напрацювань (уроків, сценаріїв) або інших освітніх продуктів (сайтів, блогів, тестових середовищ тощо).

Реєстр педагогічних працівників, які можуть виступати в ролі наставників, має вестись Державною службою якості освіти на підставі конкретного переліку значущих професійних досягнень, включаючи наявність чинного документа про проходження сертифікації. Для наставників має бути передбачене гідне матеріальне заохочення роботи з стажерами за рахунок бюджетного (або інших) джерел фінансування, систематичне навчання  та обмін досвідом, а також залучення до педагогічної експертизи освітніх програм, проектів підручників тощо.

Практика наставництва може бути також використана в процесі підготовки педагогічних працівників до сертифікації, а також у разі відновлення педагогічної діяльності після тривалої перерви (наприклад, відпустки по догляду за дитиною).

3.4. Створення національного та незалежних порталів розвитку педагогічної майстерності

Ініціювати створення національного порталу розвитку педагогічної майстерності з метою забезпечення вільного доступу до професійних журналів та інших публікацій у сфері освіти, а також дистанційних курсів підвищення кваліфікації, відбір і розміщення яких на порталі здійснюватиметься на конкурсній основі.

Розробники курсів можуть розраховувати на винагороду (за результатами конкурсного відбору) та роялті (залежно від кількості осіб, які обрали цей курс). Результати навчання на таких дистанційних курсах не потребують окремого визнання і підтвердження.

Підтримки і схвалення мають заслуговувати ініціативи щодо створення регіональних, спеціалізованих та незалежних платформ аналогічного призначення, що діятимуть на основі отриманої ліцензії та/або акредитації, яка забезпечить визнання виданого ними свідоцтва про підвищення кваліфікації. Педагогічним працівникам незалежно від регіону їх проживання забезпечується свобода вибору дистанційних курсів.

3.5. Підвищення кваліфікації у форматі інформальної освіти

Підвищення кваліфікації шляхом інформальної освіти допускається для сертифікованих педагогічних працівників, у тому числі наставників, та педагогічних працівників, які мають науковий ступінь та/або вчене звання. Програма самоосвіти з описом запланованих до набуття нових та/або вдосконалення раніше набутих компетентностей і досягнення результатів навчання співвимірних із запланованим на це часом підлягає попередньому затвердженню вченою або педагогічною радою, яка надалі призначає комісію для проведення атестації результатів навчання та ухвалює рішення про їх визнання на підставі позитивного висновку цієї комісії.

Фінансування підвищення кваліфікації у форматі інформальної освіти здійснюється на підставі рішення про визнання результатів навчання та враховує витрати на діяльність комісії з проведення атестації.

3.6. Навчання роботі з дітьми з особливими освітніми потребами, технологіям електронного навчання та освіти дорослих

Удосконалення знань, вмінь і практичних навичок у частині роботи з дітьми з особливими освітніми потребами можуть бути як самостійним предметом традиційних та інших видів підвищення кваліфікації, так і одним з складників навчання, що передбачає підготовку педагога (асистента педагога) до роботи як в спеціальних навчальних закладах, так і в умовах інклюзії.

Набуття педагогічними працівниками компетентностей та особистих здатностей в технологіях електронного навчання та освіти дорослих є необхідною умовою їх безперервного професійного розвитку.

3.7. Присвоєння професійної кваліфікації педагогічного працівника особам після одного року роботи на посадах педагогічних працівників, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти

Особи, які здобули вищу чи фахову передвищу освіту за іншою спеціальністю та яким не було присвоєно професійної кваліфікації педагогічного працівника, можуть бути призначені на посаду педагогічного працівника строком на один рік. Вони можуть продовжити працювати на відповідних посадах педагогічних працівників системи дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти на постійній основі після їх успішної атестації. Особам, які забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти, професійна кваліфікація педагогічного працівника може бути присвоєна закладом вищої чи післядипломної освіти або уповноваженим на це кваліфікаційним центром після одного року роботи на посадах педагогічних працівників, що забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти, та виданий сертифікат про проходження педагогічної інтернатури за умови успішного складення кваліфікаційного іспиту відповідно до кваліфікаційних вимог до педагогічного працівника чи відповідного професійного стандарту (за наявності). Для осіб, які забезпечують здобуття дошкільної, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти, присвоєння педагогічної кваліфікації педагогічного працівника є добровільним.

Такі особи можуть здобути другий (магістерський) рівень вищої педагогічної освіти за скороченою програмою, яка передбачає відповідне перезарахування раніше здобутих кредитів та результатів навчання.

3.8. Підготовка менеджерів для закладів освіти

В умовах впровадження принципів автономії закладу освіти та державно- громадського управління зростають вимоги до менеджерської підготовки керівного складу закладів освіти зокрема, набуття розвинених громадянських компетентностей.

Основною траєкторією його підготовки залишається професійний та особистісний розвиток педагогічних працівників, який передбачає здобуття (визнання) додаткової формальної освіти та/або підвищення кваліфікації в галузі 07 «Управління та адміністрування».

Формування керівного складу закладів освіти, органів управління освітою та необхідного кадрового резерву потребує заохочення до відповідних форм навчання педагогічних працівників, які набули трирічний досвід педагогічної професії та виявили здібності до управлінської діяльності.

3.9. Запровадження ваучера професійного розвитку педагогічного працівника

Професійний розвиток педагогічних працівників, які працюють в ліцензованих закладах освіти усіх форм власності або реалізують акредитовані освітні програми, має цілеспрямовано підтримуватися державою та засновниками закладів освіти (підприємствами, установами та організаціями, які реалізують такі освітні програми за межами закладів освіти) у формі запровадження ваучера.

Ваучер є гарантією реалізації академічної свободи педагогічного працівника щодо вибору виду, форми та суб’єкта підвищення кваліфікації в межах законодавства, а надання додаткового ваучера – видом відзнаки за ефективне використання коштів для забезпечення безперервного професійного розвитку педагогічного працівника. Запровадження ваучера потребує законодавчого врегулювання порядку використання відповідних коштів освітньої субвенції та місцевих бюджетів.

3.10. Оприлюднення результатів підвищення кваліфікації в межах політики прозорості та інформаційної відкритості закладів освіти

Звіти про здобуті компетентності та результати навчання при підвищенні кваліфікації оприлюднюються на веб-сайті закладу освіти (роботодавця педагогічного працівника) або його засновника не пізніше, ніж через 15 днів після завершення програми підвищення кваліфікації, яка не потребує визнання, або за 15 днів до розгляду питання про визнання підвищення кваліфікації на засіданні вченої або педагогічної ради. Закладам освіти, що здійснюють підвищення кваліфікації, слід забезпечувати публікацію випускових/творчих робіт, персональних розробок уроків/занять, які готують педагоги під час підвищення кваліфікації (за їх згодою).

Законодавчі та управлінські передумови реалізації Концепції

Реалізація низки положень Концепції можлива після внесення необхідних змін до Закону України «Про освіту» та спеціальних законів, визначених у статті 1 Закону України «Про освіту», Бюджетний кодекс України тощо.

Впровадження положень Концепції буде здійснюватися шляхом розроблення нових, внесення змін або підготовки нових редакцій існуючих актів Кабінету Міністрів України, Міністерства освіти і науки України, інших центральних органів виконавчої влади.

Концепція потребує розроблення Плану її впровадження («Дорожньої карти»), в якому будуть враховані етапність її реалізації, шляхи фінансового забезпечення та необхідність пілотування окремих положень.

Очікувані результати

Реалізація Концепції сприятиме:

покращенню якості підготовки педагогічних працівників, залученню до педагогічної професії випускників шкіл та закладів професійної (професійно-технічної) освіти з високими показниками інтелектуального розвитку та емоційного інтелекту, зорієнтованості на педагогічну професію;

оновленню складу педагогічних працівників в закладах освіти;

підвищенню якості освітньої діяльності в закладах освіти;

поліпшенню якості вищої та фахової передвищої освіти за рахунок кращої підготовки у школах та закладах професійної (професійно-технічної) освіти і кращого конкурсного відбору вступників;

вдосконаленню архітектури та змісту безперервного професійного розвитку та підвищення кваліфікації педагогічних працівників, якісним зрушенням в досягнутих результатах навчання;

забезпеченню функціонування і розвитку конкурентного ринку освітніх послуг у сфері безперервного професійного розвитку педагогічних працівників.

Ризики ухвалення і неухвалення Концепції

До основних ризиків ухвалення Концепції слід віднести стани готовності держави до фінансування передбачених нею витрат та готовності педагогічної спільноти стосовно посилення вимог до якості професійної діяльності.

До основних ризиків неухвалення та нереалізації Концепції можна віднести подальше погіршення рівня підготовки педагогічних працівників і, внаслідок цього, неможливість досягнення результатів освітньої реформи в Україні.

Обсяг фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів

Реалізація Концепції здійснюється за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством.

Обсяг фінансових, матеріально-технічних і трудових ресурсів, необхідних для реалізації Концепції, визначається щороку з урахуванням можливостей державного і місцевих бюджетів, розміру міжнародної технічної допомоги, аналізу потреб на реалізацію Концепції.

Список використаних термінів:

педагогічна освіта – система професійної підготовки педагогічних працівників до  здійснення педагогічної діяльності;

педагогічний працівник - особа, яка провадить навчальну, виховну, методичну, організаційну роботу та іншу педагогічну діяльність, передбачену трудовим договором у формальній та/або неформальній освіті;

педагог – педагогічний працівник або самозайнята особа, яка провадить педагогічну діяльність;

педагогічна спеціальність – спеціальність галузі знань 01 «Освіта/Педагогіка». Підготовка зі спеціальностей 024 «Хореографія», 053 «Психологія» або 231 «Соціальна робота» може входити до освітніх програм педагогічної освіти в якості других спеціальностей;

предметна спеціальність – спеціалізація спеціальності 014 «Середня освіта» галузі знань 01 «Освіта/Педагогіка», яка відповідає освітній галузі, одному або декільком навчальним предметам однієї або двох освітніх галузей загальної середньої освіти;

додаткова спеціалізація – спеціалізація спеціальностей галузі знань 01 «Освіта/Педагогіка», яка відповідає певній посаді (завданню) педагогічних працівників, але відповідні результати навчання не передбачені в повному обсязі в змісті жодної спеціальності галузі знань 01 «Освіта/Педагогіка»;

професійна кваліфікація педагогічного працівника - це визнана в установленому порядку та засвідчена відповідним документом стандартизована сукупність здобутих особою компетентностей (результатів навчання), що дають змогу здійснювати професійну педагогічну діяльність;

авторизація – специфічна форма попереднього оцінювання освітньої програми, яка передбачає присвоєння професійної кваліфікації педагогічного працівника, на предмет її відповідності стандарту вищої або фахової передвищої педагогічної освіти, або вимогам до освітніх програм вищої та фахової передвищої освіти за спеціальністю іншої галузі знань (крім галузі 01 Освіта/педагогіка»), для яких можливе присвоєння професійної кваліфікації педагогічного працівника, а також спроможності закладу освіти забезпечити досягнення здобувачами освіти передбачених в освітній програмі результатів навчання;

педагогічна інтернатура – форма післядипломної педагогічної освіти, яка передбачає систематичну роботу педагогічного працівника над формуванням та вдосконаленням власної педагогічної майстерності впродовж першого року професійної діяльності під керівництвом досвідченого педагога-наставника.